Розділ 6. À LA GUERRE COMME À LA GUERRE

- Утро красит нежным светом, стены древнего Кремля.

            - Просыпается с рассветом вся советская земля….

            Під такі бадьорі звуки навіть о пів сьомій прокидатися не так важко. Щоправда, зараз я і не засиджуюсь до півночі, за інтернетом чи книжкою, а лягаю згідно з рекомендаціями педагогів та лікарів - о дев'ятій. Правда, мені пообіцяли, що скоро у нас з'явиться телевізор, от тоді заживемо. Хоча, що означає заживемо? Одна програма, та й без улюбленого 95-го кварталу, хіба що, футбол можна буде інколи подивитися.

            - До речі, про футбол! Мені здається чи справді тут є великі не використані можливості? Адже це неоране поле для усіляких прогнозів та пророцтв, погано тільки, що тоталізаторів МеГоГо і Фабет тут поки що не існує. Добре, а що ж тоді робити? Закладатися просто на щиглі вже не солідно, адже я не пацан якийсь, а третьокласник! Ну, та нічого, закладку в пам'яті залишив, а там може і само впаде, як Ньютону яблуко.

            Чищу зуби і навіть не здогадуюсь, що настав такий собі день "Х". Дійсно, ніщо не віщувало проблем, був звичайний собі понеділок, тринадцяте число. Ранкова зарядка, що увійшла вже у звичку, щоденна пробіжка, винос сміття і відвідування молочної кухні, після чого - школа. А ось тут все і почалося.

            Схоже, наша шановна Ольга Сергіївна, сьогодні з ранку не на ту мітлу всілася, бо коли я підійшов, вона вже шикувала клас в одну колону з метою перевірки нашого зовнішнього вигляду. Дійсно, фея відрізняється від відьми лише настроєм, а можливо винні у всьому особливі дні.  Ну що ж, перевірка так перевірка, у мене наче б то все гаразд, а як щось не так, то виправлю, не вперше. Я змахнув неіснуючі порошинки з рукава кітеля і приготувався. Але такої підстави, яку сьогодні мені приготувала доля, я не очікував. Коли нарешті підійшла моя черга, наша класна, уважно глянувши на мене, заявила приблизно таке – твоя зачіска, Сиверинський, не відповідає високим стандартам радянського жовтеняти і винесла остаточний вердикт:

            - Іди, і поки не пострижешся, до школи не з'являйся!

            Отак, круто і з плеча. Той колишній, маленький "Я", напевно відповів би - "слухаюсь", розвернувся через праве плече, і з іскрами з-під підборів кинувся б шукати гроші та перукарню. Але мені, сімдесятирічному хрономандрівнику, що прожив бурхливе життя, виконувати безглузді забаганки цієї тридцятирічної курки? Та, ні, я ще повоюю, тим більше, що одним місцем відчуваю, що знаходжуся на  боці добра та справедливості і перемога буде за мною. Прекрасно розумію, що навіть найбільш прискіпливий  старшина, сяяв би від щастя побачивши мій бокс.

            Тут хочеться пояснити, що зараз існують три види післятифозних зачісок – на-лисо, бокс і напів-бокс. Що таке "пострижений на-лисо", всі знають (не плутати "пострижений" з "поголений"). А ось бокс - це те ж саме, що і на-лисо, але з невеликим, коротеньким чубчиком. Відповідно у напів-боксу, щетинка на голові трохи вища, а чубчик, трохи довший. Судячи з усього, мій чубчик виявився на три - чотири міліметри довшим за її стандарт, або взагалі, за два тижні мій бокс перетворився у напів-бокс, не буду гадати. Якщо відверто, то мені і ця моя зачіска дуже не подобалася, хотілося навіть у приміщенні сидіти, не знімаючи кашкета з кокардою, а зараз мені взагалі пропонують біс знає що, а я ж вже людина публічна! Ну як мені накажете сидіти на третьому потоці мовних курсів серед здорованів із сьомого чи десятого класів, виділяючись повною відсутністю волосся на голові? Ні, ні і ще раз ні! І тут мене цілком до смаку політичне гасло есерів – максималістів, - "У боротьбі здобудеш ти право своє".

            Так що, як казав вождь світового пролетаріату - "вчора було рано, завтра буде пізно, тож почнемо сьогодні". Розмірковуючи над  ситуацією що склалася, я повільно плентався дорогою до дому. Якщо мені оголосили війну, то на війні як на війні – всі засоби підходять. Для початку я вирішив взагалі не ходити до школи, причому ні сьогодні, ні завтра, ані післязавтра, адже у знаннях абсолютно нічого не втрачав і тим самим доведу ситуацію до кризового стану. А поки що, займуся своїми справами, тим більше їх у мене накопичилося достатньо, а наразі вивчу і нові райони збору склотари. Формальний привід у мене був залізний, адже Сергіївна сказала "до школи не з'являйся"? - Сказала! А ось першу частину фрази - "поки не пострижешся", можна буде і пропустити. Загалом, невелика неточність, це майже не брехня.

            І ось тому, я вже цілий тиждень блукаю по району,  перевиконуючи плани по заготівлях і в спокійній обстановці записую в зошити підказки та спогади з майбутнього. На жаль, ці спогади більш ніж на половину складаються з анекдотів та афоризмів, але хто знає, як воно в житті складеться. Дуже погано і те, що скляний бізнес потихеньку згортається, я навіть вирішив спадаючий прогнозний графік намалювати. З настанням холодів, любителі пива потихеньку переміщаються до розливайок та кіосків. Та й відпочиваючих на пляжах, щось дуже поменшало. Але нічого, у мене тепер є молочна кухня з добре налагодженою логістикою. Бажаючих на доставку виявилося більш ніж достатньо. В перший же день, знайома тітка на роздачі, передала мені список аж із шести перспективних клієнток, причому, як я й підозрював, їх кількість постійно зростає. На жаль, але деяким матусям довелося навіть відмовити через віддаленість адресата, або незручності маршруту доставки. Зрозуміло, що ні державної, ні ринкової ціни на такі послуги поки не встановлено, тому вона вважалася договірною і коливалася від трьох до п'яти карбованців. Іноді траплялося, що мамки не мали дрібних грошей і, замість трояка, мені давали п'ятірку, а бувало, що навіть платили наперед. Нагадаю, що двох - рублевих купюр не було і з дрібних, були рублі, троячки та п'ятірки, причому гігантських розмірів. Наприклад, дореформений карбованець був утричі більший, ніж звичний мені, із шістдесятих - дев'яностих років. Хоча, якщо подивитися з погляду історичної ретроспективи, то, наприклад, царська "катенька" була тим ще простирадлом, не рівня нинішній сотні і розгорталася як книга.