У суботу ближче до вечора я спустилася в підземний паркінг і знову побачила чорний Ducati Марка.
Після вчорашньої розмови з Денисом мотоцикл сприймався трохи інакше. Я вже знала, що після аварії Марк майже рік не сідав за кермо, а коли нарешті повернувся, перші кілометри проїхав настільки повільно, що його обганяли велосипедисти.
Я затрималася біля Ducati буквально на кілька секунд.
— Якщо будете дивитися на нього настільки зацікавлено, мені доведеться почати ревнувати.
Я обернулася.
Марк ішов від ліфта у темних джинсах і чорній футболці, тримаючи в руці легку куртку.
— Не знала, що у вас настільки складні стосунки із власним мотоциклом.
— До вашої появи вони були прекрасними. Тепер я вперше відчуваю конкуренцію.
— Можливо, він просто справляє краще враження. Принаймні мовчить значно частіше.
Марк зупинився поруч.
— Хочете перевірити, чи він настільки хороший, як вам здається?
Я перевела погляд на Ducati.
— Що саме ви пропонуєте?
— Проїхатися. Погода хороша, дороги сухі, а завтра вам не потрібно вставати на роботу. Якщо не сподобається, повернемося.
— Після вчорашньої розмови про вашу аварію це звучить особливо переконливо.
— Саме тому я не збираюся демонструвати вам, наскільки швидко він може їхати. Просто покажу, чому після всього все одно повернувся до мотоциклів.
Я кілька секунд вагалася.
— У вас хоча б є другий шолом?
Усмішка Марка відразу видала, що він уже зрозумів мою відповідь.
— Є. І перш ніж ви почнете протестувати, я нічого не планував. Запасний шолом лежить тут значно довше, ніж ви працюєте у Vorsky Group.
— Добре, тому що ще трохи — і я б запідозрила вас у надмірно складній операції заради того, щоб змусити мене вас обіймати.
Він дістав шолом і простягнув мені.
— Для цього існують значно простіші способи.
— Навіть не сумніваюся.
Марк допоміг застебнути ремінець.
— Тримайтеся за мене, на поворотах не намагайтеся відхилятися в інший бік і, якщо стане некомфортно, одразу скажіть.
— Мені подобається, наскільки ви насолоджуєтеся можливістю давати мені інструкції.
— Насправді мені значно більше подобається частина, де ви зараз сядете позаду й будете змушені триматися за мене.
Я засміялася.
— Хоча б чесно.
Перші хвилини я трималася обережно, але дуже швидко зрозуміла, що Марк не збирається мене лякати.
Він їхав упевнено й спокійно, і поступово я перестала думати про кожен поворот. Руки самі міцніше обхопили його за талію, а коли місто залишилося позаду, я нарешті дозволила собі просто насолоджуватися дорогою.
Тепер я трохи краще розуміла, чому він повернувся.
Ми зупинилися на невеликому оглядовому майданчику.
Я зняла шолом і провела пальцями по волоссю.
Марк сперся на мотоцикл.
— Можете нічого не говорити. Я й так бачу, що вам сподобалося.
— Саме через цей вираз обличчя я не хотіла визнавати.
— Я дуже стримуюся.
— Якщо це ваша стриманість, у мене погані новини.
Він засміявся.
Я підійшла ближче.
— Але якщо серйозно, тепер я розумію, чому ви знову сіли за кермо.
— Після аварії мені знадобився час. Потім одного дня зрозумів, що не хочу відмовлятися від того, що люблю, тільки тому, що одного разу все закінчилося погано.
— І все-таки ви дивно розсудливий сьогодні. Навіть не намагаєтеся переконати мене, що взагалі нічого не боялися.
— Після вашого знайомства з Денисом брехати про це вже немає сенсу. Він із задоволенням розповість вам і більш позорні історії.
— Обов'язково попрошу подробиці.
Марк похитав головою.
— Знайомити вас із моїми друзями було стратегічною помилкою.
— Зате тепер у мене є альтернативні джерела інформації.
Вітер кинув волосся мені на обличчя.
Марк прибрав пасмо за вухо, і його пальці затрималися біля моєї щоки.
— Єдине, що мене зараз заспокоює, — вони не знають про мене абсолютно все.
— Можливо, решту я з'ясую сама.
Його погляд ковзнув до моїх губ.
— Це вже звучить цікавіше.
Він поцілував мене. Повільно, майже обережно, але ненадовго.
Я сама стала ближче, і Марк одразу притягнув мене за талію. Поцілунок став глибшим, але за кілька секунд я все-таки відсторонилася, згадавши, що ми стоїмо посеред відкритого майданчика.
— Думаю, нам краще повертатися.
— Чому мені здається, що причина зовсім не в пізній годині?
— Тому що у вас надто висока самооцінка.
— А ви щойно дуже переконливо її підтримали.
Я надягнула шолом.
— Воронський, заводьте мотоцикл.
Дорогою назад я вже не залишала між нами жодної символічної відстані.
Коли ми заїхали в підземний паркінг, я навіть пошкодувала, що поїздка закінчилася.
Марк заглушив двигун.
Я зняла шолом і простягнула йому.
— Можете офіційно записати собі одну перемогу. Мені справді сподобалося.
— Один із найкращих компліментів, які я від вас отримував.
— Тільки не використовуйте його в майбутніх суперечках.
— Нічого не обіцяю.
Я хотіла відповісти, але Марк поставив шолом на сидіння й раптом опинився зовсім близько.
— Що? — запитала я.
— Ви всю дорогу назад трималися за мене так, що мені було дуже складно зосередитися виключно на дорозі.
— Здається, саме ви наказали триматися міцніше.
— І тепер готовий визнати, що не до кінця прорахував наслідки.
Я усміхнулася.
— Ваша помилка.
— Безперечно.
Його рука лягла мені на талію.
Цього разу поцілунок не мав нічого спільного з тим спокійним, яким він торкнувся мене за містом.
Марк притягнув мене до себе так швидко, що я машинально сперлася долонею на його груди, а вже наступної секунди сама обхопила його за шию.
Його пальці сильніше стиснули мою талію.
Я відчула спиною холодний бік машини й тихо засміялася просто в поцілунок.
— Дуже романтично. Підземний паркінг, бетонна стіна й камера десь над нами.
#998 в Жіночий роман
#3650 в Любовні романи
#1615 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.10.2026