Не за твоїми правилами

20. Двадцять перший поверх

У суботу ближче до вечора я спустилася в підземний паркінг і знову побачила чорний Ducati Марка.

Після вчорашньої розмови з Денисом мотоцикл сприймався трохи інакше. Я вже знала, що після аварії Марк майже рік не сідав за кермо, а коли нарешті повернувся, перші кілометри проїхав настільки повільно, що його обганяли велосипедисти.

Я затрималася біля Ducati буквально на кілька секунд.

— Якщо будете дивитися на нього настільки зацікавлено, мені доведеться почати ревнувати.

Я обернулася.

Марк ішов від ліфта у темних джинсах і чорній футболці, тримаючи в руці легку куртку.

— Не знала, що у вас настільки складні стосунки із власним мотоциклом.

— До вашої появи вони були прекрасними. Тепер я вперше відчуваю конкуренцію.

— Можливо, він просто справляє краще враження. Принаймні мовчить значно частіше.

Марк зупинився поруч.

— Хочете перевірити, чи він настільки хороший, як вам здається?

Я перевела погляд на Ducati.

— Що саме ви пропонуєте?

— Проїхатися. Погода хороша, дороги сухі, а завтра вам не потрібно вставати на роботу. Якщо не сподобається, повернемося.

— Після вчорашньої розмови про вашу аварію це звучить особливо переконливо.

— Саме тому я не збираюся демонструвати вам, наскільки швидко він може їхати. Просто покажу, чому після всього все одно повернувся до мотоциклів.

Я кілька секунд вагалася.

— У вас хоча б є другий шолом?

Усмішка Марка відразу видала, що він уже зрозумів мою відповідь.

— Є. І перш ніж ви почнете протестувати, я нічого не планував. Запасний шолом лежить тут значно довше, ніж ви працюєте у Vorsky Group.

— Добре, тому що ще трохи — і я б запідозрила вас у надмірно складній операції заради того, щоб змусити мене вас обіймати.

Він дістав шолом і простягнув мені.

— Для цього існують значно простіші способи.

— Навіть не сумніваюся.

Марк допоміг застебнути ремінець.

— Тримайтеся за мене, на поворотах не намагайтеся відхилятися в інший бік і, якщо стане некомфортно, одразу скажіть.

— Мені подобається, наскільки ви насолоджуєтеся можливістю давати мені інструкції.

— Насправді мені значно більше подобається частина, де ви зараз сядете позаду й будете змушені триматися за мене.

Я засміялася.

— Хоча б чесно.

Перші хвилини я трималася обережно, але дуже швидко зрозуміла, що Марк не збирається мене лякати.

Він їхав упевнено й спокійно, і поступово я перестала думати про кожен поворот. Руки самі міцніше обхопили його за талію, а коли місто залишилося позаду, я нарешті дозволила собі просто насолоджуватися дорогою.

Тепер я трохи краще розуміла, чому він повернувся.

Ми зупинилися на невеликому оглядовому майданчику.

Я зняла шолом і провела пальцями по волоссю.

Марк сперся на мотоцикл.

— Можете нічого не говорити. Я й так бачу, що вам сподобалося.

— Саме через цей вираз обличчя я не хотіла визнавати.

— Я дуже стримуюся.

— Якщо це ваша стриманість, у мене погані новини.

Він засміявся.

Я підійшла ближче.

— Але якщо серйозно, тепер я розумію, чому ви знову сіли за кермо.

— Після аварії мені знадобився час. Потім одного дня зрозумів, що не хочу відмовлятися від того, що люблю, тільки тому, що одного разу все закінчилося погано.

— І все-таки ви дивно розсудливий сьогодні. Навіть не намагаєтеся переконати мене, що взагалі нічого не боялися.

— Після вашого знайомства з Денисом брехати про це вже немає сенсу. Він із задоволенням розповість вам і більш позорні історії.

— Обов'язково попрошу подробиці.

Марк похитав головою.

— Знайомити вас із моїми друзями було стратегічною помилкою.

— Зате тепер у мене є альтернативні джерела інформації.

Вітер кинув волосся мені на обличчя.

Марк прибрав пасмо за вухо, і його пальці затрималися біля моєї щоки.

— Єдине, що мене зараз заспокоює, — вони не знають про мене абсолютно все.

— Можливо, решту я з'ясую сама.

Його погляд ковзнув до моїх губ.

— Це вже звучить цікавіше.

Він поцілував мене. Повільно, майже обережно, але ненадовго.

Я сама стала ближче, і Марк одразу притягнув мене за талію. Поцілунок став глибшим, але за кілька секунд я все-таки відсторонилася, згадавши, що ми стоїмо посеред відкритого майданчика.

— Думаю, нам краще повертатися.

— Чому мені здається, що причина зовсім не в пізній годині?

— Тому що у вас надто висока самооцінка.

— А ви щойно дуже переконливо її підтримали.

Я надягнула шолом.

— Воронський, заводьте мотоцикл.

Дорогою назад я вже не залишала між нами жодної символічної відстані.

Коли ми заїхали в підземний паркінг, я навіть пошкодувала, що поїздка закінчилася.

Марк заглушив двигун.

Я зняла шолом і простягнула йому.

— Можете офіційно записати собі одну перемогу. Мені справді сподобалося.

— Один із найкращих компліментів, які я від вас отримував.

— Тільки не використовуйте його в майбутніх суперечках.

— Нічого не обіцяю.

Я хотіла відповісти, але Марк поставив шолом на сидіння й раптом опинився зовсім близько.

— Що? — запитала я.

— Ви всю дорогу назад трималися за мене так, що мені було дуже складно зосередитися виключно на дорозі.

— Здається, саме ви наказали триматися міцніше.

— І тепер готовий визнати, що не до кінця прорахував наслідки.

Я усміхнулася.

— Ваша помилка.

— Безперечно.

Його рука лягла мені на талію.

Цього разу поцілунок не мав нічого спільного з тим спокійним, яким він торкнувся мене за містом.

Марк притягнув мене до себе так швидко, що я машинально сперлася долонею на його груди, а вже наступної секунди сама обхопила його за шию.

Його пальці сильніше стиснули мою талію.

Я відчула спиною холодний бік машини й тихо засміялася просто в поцілунок.

— Дуже романтично. Підземний паркінг, бетонна стіна й камера десь над нами.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше