Глава 9

Катя міцніше взяла доньку за ручку і повела у протилежний бік від тієї парочки. Втікати жінка й не думала, адже дитина не зрозуміє раптового завершення відвідин музею. Та й, власне кажучи, у неї не було причин для втечі. Так, випадкова зустріч засмутила її, але ж крім цього більше нічого не сталося. Примара її минулого життя не помітила її та донечку. А соромитись Каті було нічого. В будь-якому випадку вона могла дати відсіч, лише не бажала аби Єлизавета стала свідком можливої сцени. Соромитись мав тільки він.

Як же гарно починався день. І яку свиню підклала мені сама доля. Невже, треба було мені налагодити своє життя і відпустити увесь біль, що він мені завдав, як ця погань знову з'являється у моєму житті?! От чому саме сьогодні? Чому не вчора? Дай Боже, може хоч вистачить клепки не підходити до мене. А як не помітить нас, то це буде краща подія за сьогодні.

Катя спробувала відігнати від себе погані думки, але це виходило не дуже добре. Подумки вона, навіть, наважилась порівнювати колишнього і можливого теперішнього. Діма все ж трохи вигравав у цьому порівнянні, але саме це порівняння і нагадало Каті, чому не варто додати Дмитру надії на повноцінні стосунки. Хоча наївне серце вірило в диво.

І тільки, коли Наум, а саме так звали колишнього, зі своєю супутницею пішли, вона видихнула з полегшенням. Наум – саме той незнайомець, побачивши якого її серце завмерло, але ненадовго. Тепер Катя не відчувала до нього нічого. Не залишилося більше того кохання, якщо воно дійсно було. Не було вже і болю – він минув, лише залишив шрами на серці. Була тільки огида. Бо така людина не заслуговувала на прояв інших почуттів.

Єлизавета розглядала останні картини та розповідала нову вигадану історію про жінку і двох діток, що були зображені на полотнах. Але Катя уже не слухала так уважно свою доньку, як раніше, а загрузла у своїх думках. Жінка хотіла розв'язувати свої проблеми та повернути життя у звичну колію. Щоб не було жодного чоловіка, який порушував її душевну рівновагу, спокій і хотів би залишитись у її серці.

Розпочати вона вирішила із Дмитра. Бо ж випадкова зустріч із Наумом ще нічого не означала. Все-таки вони живуть в одному місті, тому рано чи пізно мали зустрітись. Крім того, вона не хотіла чіпати лихо, поки воно тихо.

— Лізі, мила, ти точно хочеш іще на атракціони йти сьогодні?

Дві чорноволосі красуні уже стояли на вулиці біля музею. Коли Катя зрозуміла, що провела більшу частину дня там, то була вкрай здивована. Не зважаючи на маленьку прикрість, що зіпсувала настрій, день пройшов дуже навіть добре. Катя змогла взяти себе в руки та вгамувати свої емоції. Присутність Єлизавети, її щирі враження від побаченого, невгамовні балачки повернули Катю до хорошого настрою та звичного ритму.

— Дуже хочу! Мамусю, ти ж обіцяла, а обіцянки треба виконувати!

Ось тут і вернулась Каті її ж наука. Жінка привчала доньку до дисципліни змалечку, але не забувала про звичайні дитячі радощі. Вона не була випещеною дитиною, але завжди знала й отримувала материнську любов. З батьківською, правда, не склалося, але дівчинка не відчувала цього браку. Принаймні, поки що. 

— Гаразд, сонечко. Я ж не відмовляюсь від своїх слів. Ходімо зараз поїмо десь чогось смачненького і не корисного, а тоді вирішимо з атракціонами. Зробимо сьогодні свято собі! Якщо ти дуже втомишся, то знай, що мама може і завтра тебе на них відвезти.

Катя прекрасно бачила, що дівчинка уже стомлена. У неї й самої уже ноги гули від приємної втоми, тому перепочити та поповнити запас енергії – було дуже вдалою ідеєю. Сьогодні вона дозволила і собі, і донечці поласувати фаст-фудом, що було зустріто з великою радістю. Апетитні на вигляд і смачні бургери були з'їдені з блаженною насолодою. Але Єлизавета вже була не така активна і все ж погодилась перенести відвідання парку розваг на інший день.

Додому мама і донька повернулись щасливі, хоч і втомлені. Дівчинка відмовилась від перегляду мультфільмів і уже скоро спала на новому ведмедику у своїй кімнаті. Котрого Леся і Катя з великими труднощами, але змогли занести у дитячу. Катерина не хотіла сварити доньку, що вона не спить у ліжку, тому коли вона міцно спала, мама переклала її туди самотужки, а ведмедя підсунула ближче до ліжка.

На дворі стемніло. Катя сиділа у вітальні навпроти букету троянд, що стояв не у вазі, бо просто туди не поміщався, а у великій каструлі. Жінка крутила в руках телефон із відкритим повідомленням від Дмитра. Вирішивши, що досить уже його мучити вона набрала повідомлення, але вагалась відсилати його. В результаті вона переписувала ту нещасну смс-ку разів п'ять. І тільки остання версія була відправлена.

"День минув чудово, бо провела його з донькою. Де і коли?" 

Відповідь не змусила себе чекати, Катя всміхнулась, думаючи, що Дмитро сидів із телефоном весь день і не випускав його з рук, аби не проґавити відповідь. Прочитавши його повідомлення, Катерина, немов школярка поспішила у свою кімнату до гардеробної. І тут її чекали муки вибору, бо Дімине "одягнись у щось зручне" спантеличило її. Не у спортивному костюмі вона уявляла собі побачення з ним. Це й чоловік зумів її здивувати. 

Катя не прогадала, коли припустила, що Дмитро не випускав телефона з рук. Він і справді першу годину сидів у своїй квартирі та гіпнотизував свій смартфон, наче це могло допомогти йому швидше отримати відповідь. Але не отримавши повідомлення від неї, або ж дзвінка, чоловік вирішив зайнятись хоч чимось аби не здуріти в очікуванні. Зрозумів, що так вона випробовує його терпіння. Але він зачекає. Бо це очікування того варте.

Він зайнявся вивченням проєкту свого готелю та ставив галочки у списку виконаних робіт. Ремонтні роботи пішли швидше і виходили на фінішну пряму. Далі буде черга декораторів. Агентство Каті ж допоможе підібрати персонал і можна буде готуватись до відкриття. Його десятий, так би мовити, ювілейний готель запрацює в самому центрі міста. Планування вечірки з нагоди відкриття закладу він уже розпочав. Складав і список запрошених.