Глава 7

Якщо ранок Каті почався добре і зі сміхом, то  про свій початок нового дня, Діма такого сказати не міг. Можливо, тому що він заснув, коли перші робітники уже поспішали на свої робочі місця. А можливо, тому що у сновидіннях його не полишала Катя. Крім такої бажаної жінки, туди додались ще й переживання. Його мозок малював картинки чоловіка, якого вона могла покохати та народити від нього дитину. Чим він привабив її? Чи має вона ще якісь почуття до того примарного чоловіка? Тепер ця примара буде переслідувати, поки він не викине Катю з голови? На ці запитання відповіді не було. І ніхто не міг йому й натякнути на відповіді.

Змусило прокинутись його відчуття наче по його голові б'ють з усієї дурості чимось дуже важким. Але, коли розум повільно починав вмикатись і ставати до роботи, то зрозумів – це не його макітру б'ють, а його двері.
Голова з похмілля працювала доволі туго, тому він не одразу зрозумів, що ночує не у квартирі, а у своєму готелі. Про те, що саме він власник "Божественного саду" знало певне коло людей, тому ще менше людей могло шукати його саме тут – з самого ранку. Але коли він кинув погляд на годинник, то зрозумів, що це ранок лише для нього, а для інших уже майже вечір.
Дмитро не мав жодного бажання відчиняти двері, але хтось дуже вперто в них стукав. Ледве глянувши в дзеркало, він пішов до дверей, як був. А вигляд він мав пом'ятий і це ще м'яко сказано. Волосся спутане і дивиться в різні боки, одяг такий наче його корова пожувала, але з'їсти не захотіла. Та й тіло в ньому мало не надто пристойний вигляд.

Було бажання набити фізіономію тому, хто порушив його спокій, якщо можна було так назвати його стан. Але широко відкривши двері, з його рота не встигли вилетіти гнівні слова, бо він застиг на місці неначе вкопаний. На нього звалилося не менш пом'яте тіло. Як ви думаєте кого? Сашка. Діма був шокований від побаченого – його брат ледве стояв на ногах, але молотив у двері, при цьому не випускаючи з рук пляшку з алкоголем. Таким брата він ще не бачив. Завжди спокійний і життєрадісний Саша, виглядав так, ніби втратив найдорожче у своєму житті.

Діма підхопив брата під руку і завів у вітальню. Там вже допоміг йому влаштуватися на дивані й сам сів навпроти.

— З якого приводу п'янка?

Сашко криво усміхнувся та відпив добрячу порцію алкоголю одразу з пляшки.

— Ірка.

Сашко коротко відповів і продовжив впливати в себе міцний напій, а Діма ж сидів і вже встиг протверезіти. І розум його зміг очиститись. На пійло він дивитись уже не міг – не його це пити дні підряд. Тим більше, що зараз одному з них точно треба проявити тверезе мислення. 

– А ще конкретніше?

— Пішла від мене до якогось старигана при грошах з Латвії. А я освідчитись хотів. Каблучку вже купив. А вона проміняла мене на якогось діда!

Діма тільки полегшено зітхнув. Поки він не знав правди, то вже думав, що хтось помер, але виявилось усе простіше. В його житті також були такі дівчата, ласі до грошей, а не до почуттів. Тут не було нічого нового. Хоча Іра здавалася йому не такою корисливою. Він, навіть, трохи заздрив брату, хоч і білою заздрістю. А тут така новина. Але Сашку шкода. Він страждає. Ось поки Діма думав, що ж робити і як заспокоїти брата, повз нього пролетіла пуста пляшка і, вдарившись об стіну, розлетілась на сотні частинок. Не встиг Діма і слова вимовити після цього феєрверку зі скла, як почув хропіння. Дмитро полегшено зітхнув та поглянув на брата, що вмостився на його ж дивані. Він акуратно вкрив його пледом і пішов приводити себе до ладу. 

І наче б то історія брата мала підкинути тему для довгих роздумів, але Дмитро доволі швидко зробив свої висновки, які наштовхнули його на одну дуже цікаву думку. Оскільки він мало вірив у існування пана Ходзінського, то був схильний думати, що він покинув Катю і саме тому вона не підпускає до себе чоловіків. В цьому випадку – його.

— Алло. Степан Геннадійович, це Дмитро Бойко вас турбує. Так, я хотів би перенести нашу зустріч. На сьогодні, якщо можна. Звісно, до зустрічі!

Дмитро уже майже привів себе до нормального вигляду. Однозначно, що холодний душ пішов йому на користь. Тепер він виглядав свіжіше та почувався повним енергії. А можливо, це не душ так вплинув, а розмова з приватним детективом додала йому енергії. Зустріч вдалось перенести й уже сьогодні Діма знатиме більше інформації про Катю. Питання в тому – чи буде він радий, тому що дізнається. Але все покаже час.

А час тягнувся для Дмитра дуже довго. В очікуванні розмови з детективом він пройшов, мабуть, кілометрів зо сто. Ходив туди – сюди по саду, потім по готелю і чіплявся до робітників, так, наче ті одні лише помилки роблять. Загалом, діставав усіх і кожного, хто зустрічався йому на шляху. Ледве діждавшись призначеного часу він скочив на свій мотоцикл та помчав на зустріч, котра мала йому або подарувати крила, або вибити ґрунт під ногами. 

Ось уже він паркується біля ресторану, а потім заходить у ресторан та впевненим кроком проходить у зал до одного зі  столиків — відступати вже не було куди, тому він намагався тримати свої емоції в руках. Побачивши його, невисокий та повненький чоловік встав. Вони потисли руки та сіли один навпроти одного.

— У цій теці уся інформація, що вдалось роздобути, але її вкрай мало. Пані Ходзінська є власницею відомого вам агентства та заміського будинку, автопарк із двох авто. Одним користується сама, а іншим за довіреністю – пані Леся Коваль. Якщо не вдаватися у деталі, то вони мешкають разом уже п'ять років, це єдина подруга пані Катерини та хрещена її доньки Єлизавети. Дівчинці 4, батько колись відомий художник. У стосунках після народження доньки непомічена. Тут усе детальніше розписано, але більше інформації поки що не вдалось знайти. Потрібно більше часу.

Дмитро уважно слухав свого співрозмовника і намагався запам'ятати кожну деталь. Але з іншого боку відчував себе так, наче вчиняє підло, копирсаючись у житті Каті. А з іншого боку, тільки так він міг хоча б трохи зрозуміти її поведінку. Ця інформація дала йому можливість зрозуміти, що робити далі.