Не відпускай

Глава 7

Нік завмер на дерев'яному ганку, притиснувшись плечем до стіни, прямо біля вхідних дверей. Дерево під його ногами було мокрим і слизьким. Від хвилювання його потилицю заливало потом, що стікав за комір. Серце хотіло вискочити з грудей. Він вже чітко чув голос Марша, знервований, насичений отруйною злістю.
- Все! Тобі кінець. - вихопив Грег і заніс над головою ножа.
— Тобі все одно не жити, — зойкнула Віра без будь якої надії на допомогу, і заплющила очі приготувавшись до удару. - Нік знайде тебе і вб'є.
— Нехай спробує! — гаркнув Марш, і в кімнаті знову пролунав різкий, гучний звук удару об дерево, ніби він із усієї сили загнав ножа в дерев'яну перекладину. — Хай приходить сюди. Я готовий стати з ним сам на сам! Я чекав на це кілька років. Це було б навіть цікавіше, якби я посадив тебе на стільчику дивитися, як я відірву йому голову з його прилизаною зачіскою!
Марш тягнув з убивством. Очевидно він насолоджувався процесом помсти.
Але Нік не став чекати більше жодної секунди. Час спостережень вичерпався. Зволікати далі означало дати психопату можливість заподіяти Вірі непоправної шкоди.
Нік поставив ногу на розхитану сходинку, виставив ліве плече вперед і всім тілом, різко, з усього розгону вдарив у самий центр дерев’яних дверей.
Удар пролунав як гарматний постріл у тиші нічного лісу. Старі гнилі петлі не витримали натиску, іржаві шурупи з тріском вискочили з розсохлого бруса, і важкі двері разом із частиною рами з гуркотом обвалилися всередину халупи, здіймаючи в повітря хмару пилу в перемішку зі старим павутинням.
Марш різко обернувся, майже втративши рівновагу від несподіваного гуркоту. Його обличчя в одну мить перекосилося від дикого переляку, який одразу ж переріс у звірину лють. У його правій руці миттєво зблиснуло широке, вигнуте лезо мисливського ножа.
— Ах ти ж покидьок! — завив він не своїм голосом, зриваючись з місця.
Нік перетнув поріг за долі секунди. Незважаючи на тісний, захаращений простір, заставлений мотлохом та старими ящиками, він стрімко кинувся вперед, намагаючись перехопити руку Марша з ножем до того, як той встигне замахнутися для смертельного удару.
Вони зіткнулися посеред крихітної кімнати з глухим, важким звуком. Марш був трохи меншим на зріст, але виявився напрочуд жилавим та міцним. А лють збільшувала його силу вдвічі. Його ліва рука з силою впилася Ніку в горло, намагаючись відштовхнути назад до розбитого дверного отвору, тоді як права рука з ножем небезпечно розсікла повітря всього за кілька міліметрів від обличчя та шиї. Відбиваючи атаку Нік, випустив з рук свого мисливського ножа. Він впав десь поруч з Вірою.
— Ніку! — крикнула Віра, намагаючись піднятися з підлоги, але її зв'язані за спиною руки позбавляли її балансу. Вона знову впала на бік, гарячково намацала на підлозі ніж чоловіка і відповзла в куток до старої залізної печі.
Нік відчув, як гострий край леза дряпає його куртку на грудях, залишаючи поріз на щільній тканині. Вчипившись із мертвою хваткою, він різко перехопив зап'ясток Марша обома руками, втискаючи його назад з усією силою, на яку був здатний. Їхні обличчя опинилися за кілька дюймів одне від одного. Нік відчув як від Марша тхне потом, дешевим тютюновим димом і кислим хронічним перегаром.
— Ти труп, Грег, — видихнув Нік покидькові у саме обличчя, налягаючи всією вагою свого тіла.
Марш оскалився, його очі налилися червоними судинами, а жили на шиї здулися від граничної напруги. Він спробував із розмаху вдарити Ніка коліном у живіт, але той устиг зміститися вбік, приймаючи удар на стегно і зберігаючи рівновагу.
У тісному, темному просторі халупи вони крутилися, збиваючи один одного з ніг та перевертаючи старий мотлох. Гасова лампа впала на підлогу. За мить світло згасло, зануривши кімнати в темряву. Але тьмяні промені, що надходили від вікна вихопили із темряви металевий блиск леза, яке опинилося прямо перед очима Ніка.
Зібравши залишки сил, Нік із диким ривком викрутив зап'ясток супротивника, змушуючи Марша розтиснути пальці. Ніж із гучним дзенькотом випав із його руки і відлетів кудись у темряву до протилежного боку кімнати.
Але Марш не зупинився. З оскаженілим криком він кинувся на Ніка всім тулубом, таранячи його плечем та з силою притискаючи спиною до стіни. Дерев'яні дошки затріщали під їхньою вагою. Старий настил не витримав. Нога Грега провалилася під підлогу і він, перечепившись почав падати, тягнучи за собою Ніка. Вони з гуркотом завалилися на підлогу, катаючись по пилюці та завдаючи одне одному сліпих, важких ударів кулаками.
Нік відчув смак власної крові на розбитій губі, але адреналіновий спалах геть заглушав будь-який біль. Він зумів перехопити ініціативу, перевернувшись, притиснувши коліном груди Марша до дощок і завдавши кількох важких, вивірених ударів прямо в щелепу.
Марш захрипів, потім протяжно застогнав. Його очі закотилися, а руки безпорадно впали на підлогу. Він остаточно втратив свідомість і завмер.
Нік на мить схилив голову. Він важко, переривчасто дихав, сидячи зверху на враженому ворогу, спираючись тремтячими руками на вогку підлогу. Його груди здіймалися від шаленого ритму, а в легенях пекло від нестачі кисню.
Він повільно підвівся, витер кров із розбитої губи і відразу ж розвернувся до кутка.
Віра сиділа там, притулившись спиною до залізної печі. Її погляд був спрямований прямо на нього, а на блідому обличчі тепер змішувалися сльози полегшення та глибокого шоку від побаченого.
— Ніку... — її голос ледь долинав крізь гучний шум у його вухах.
Нік зробив два швидкі кроки до неї, опустився на коліна, взяв з її тримтячих рук свого мисливського ножа, обережно перерізав тугі мотузки на її зап’ястках, а потім звільнив ноги. Віра одразу ж з усієї сили кинулася йому на шию, занурившись обличчям у його вологий від поту й дощу комір, і вперше за весь цей жахливий вечір дала повну волю сльозам, міцно притиснувшись до чоловіка усім тілом.
Вони сиділи на підлозі старої халупи серед нічного лісу, а за вибитим дверима так само гудів холодний вітер. Тепер все найстрашніше було позаду.
Залишилося вирішити, що робити з тим хто безпорадно лежав на підлозі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше