Розділ 1.

Після чергового домагання директора, Настя вирішила звалити з престижної фармацевтичної компанії, яка входила в трійку найкращих в країні, і почати все спочатку.

Пропрацювавши два роки на посаді хіміка вона все ж таки знайшла в собі сили звільнитися і перекреслити все, чого їй вдалося досягти за весь час роботи.

Василь Іванович  Безпалько так і сказав їй, перед тим, як підписав заяву про її звільнення:

- Можеш забути про свою кар’єру! Максимум, що тобі світить – це робота фармацевтом в не дуже престижній аптеці на околиці! Я про це подбаю, не сумнівайся!

Виродок мало не плювався своєю отрутою, але дівчині було байдуже. Вона і так достатньо натерпілася від старого козла! Краще вже в аптеку, ніж кожного дня бачити огидну пику свого роботодавця, який не випускав можливості, щоб зайвий раз  заглянути до лабораторії і зробити черговий брудний натяк дівчині.

Вистачить з неї принижень! Щось вигадає. Хіба вперше?

Цього вечора вона хотіла одного – розслабитися.  Видзвонивши Катьку, вони домовилися зависнути все в тому ж зловісному клубі, при згадці якого в Насті аж коліна тремтіли.

Давно вже дівчата не збиралися разом, а зараз і привід був чудовий! Катя нарешті знайшла роботу, а Настя, навпаки, втратила. Кожному своє, як то кажуть.

Головне, що дівчина не втрачала надію в краще. Буде і на її вулиці свято.

****

Настя

Мені сьогодні все дозволено, включаючи легкий флірт з барменом і випивку за рахунок симпатичного молодого чоловіка з дивовижним парфумом. 

От же, чорт забирай! І звідкіля він тільки взявся тут на мою п'яну голівоньку? 

Поки Катька запалювала своїми вибуховими танцями, я навіть не помітила, як за стійкою біля мене примостилося це диво чоловічої статі.  А запах який запаморочливий! Так і пробивається в ніздрі, проникаючи глибоко у підсвідомість й пробуджує якісь знайомі, але давно забуті почуття. 

Що ж це зі мною? Якесь дежавю?

Алкоголь таки дається взнаки і перед очима починає ввижатися привид мого одноденного нерозділеного кохання! 

Яка наївна! Це точно не він! 

Цей чоловік надто впевнений, серйозний і знає чого хоче! А точніше, кого. Ще й вродливий, козел! Мабуть, завжди цим користується. Знає гад, що йому ніхто не відмовить!

Сьогодні він хоче мене, а завтра знайде іншу жертву для своїх розваг. Знаємо ми таких екземплярів. Була б я твереза, давно б заїхала у його красиву пику, аби сильно не тішив своє самолюбство. 

Але я п'яненька та дурненька! А ще в мене  давно не було чоловіка, тому я таки піддаюся капосному спокуснику!  Точніше, думаю, що піддаюся, коли прокидаюся з ним в одному ліжку голяка.  І тільки тоді до мене приходить прозріння!

Ідіотка! Тупа вівця! Що я собі думала, коли вішалась на шию цьому красунчику, хай йому грець?! 

Під світлом ранкового сонечка він виглядає ще привабливішим, ніж учора вночі. Легка щетина тільки додає йому якогось прихованого шарму. А ще він капець, який схожий на мого колишнього - Стаса! 

Я трясу головою аби відігнати примарне видіння, але нічого не виходить! Схожий, як дві краплі води! 

Що робити - я не знаю! Наче й залишитися не проти,  аде й забиратися потрібно.

Це ж треба було так напитися, щоб зовсім не пам'ятати вчорашнього вечора! Як я тут опинилися і де мої речі?

Мабуть, треба робити ноги, поки це диво не прокинулося! Ще ніколи в житті я не відчувала такого сорому!

Вислизаю обережно, аби не розбудити красунчика. Знаходжу білизну, яка безладно валяється на підлозі, і миттю одягаю її на себе. 

Навіть подумати страшно, що я витворяла цієї ночі! Розпусниця клята!

Одягаю свою чорну сукню, яка ледве дупу прикриває, відкопую серед купи одягу босоніжки. Вчора якось я не звертала на це увагу, а сьогодні все не так, як треба!

- Далеко зібралася, красуне? – несподівано позаду лунає грубий чоловічий голос, від якого я ціпенію, забувши, як дихати.

Все, пізно! Чудовисько прокинулося і хоче мене зжерти! Хоч би тільки зуби не зламало!

- І тобі доброго ранку, - намагаюся говорити спокійно, видавлюючи з себе посмішку. – Красуня додому збирається. Де вихід не підкажеш?

- Ну куди ти поспішаєш? Невже я тобі зовсім не сподобався? – Чудовисько заворушилось і стягнуло з себе ковдру залишаючись в одних боксерах.

От же гад! Якого біса я тоді прокинулась голяка?

- Ти був просто чудовий! – безсоромно брешу я, аби тільки швидше покинути це задушливе приміщення.

Інстинкт самозбереження вже б’ється в істериці, примушуючи мене чим швидше тікати від цього чоловіка!

- Знаю! – самовдоволено промовляє красунчик, підвівшись з ліжка. – Інший на моєму місці, скористався б ситуацією і віджарив тебе по повній програмі, але я не такий! Не беру полонених. – Він починає поволі наближатися до мене, а я, навпаки,  задкую до ймовірного виходу.

Виходить, між нами нічого не було. Вже краще, але не легше.