Глава 2. Кризовий менеджмент у таверні «Кухоль і магія».

Акт 1. Ворота капіталізму. Прибуття до прикордонного Оазису.

Прикордонне місто Валлон, що тулилося до самого підніжжя гігантських, похмурих скель, всередині яких ховався легендарний дев'ятиярусний Лабіринт, зустріло нас шаленим, хаотичним гулом та смородом, який змусив мої нові руді лисячі вушка миттєво притиснутися до маківки від дискомфорту. Пахло паленим магічним порохом, дешевим елем, мокрою кінською збруєю, смаженим м'ясом сумнівної свіжості та повною, залізобетонною відсутністю елементарного логістичного контролю.

Ми з Твіггі підійшли до масивних залізних воріт міста ближче до полудня, коли обидва місяці — золотий та пурпуровий — уже сховалися за пеленою важких хмар, поступившись місцем блідому денному сонцю.

Я йшла впевненим, розмашистим кроком, і мій єдиний, але шалено пухнастий рудий хвіст ліниво, плавно ворушився з боку в бік, допомагаючи мені тримати бездоганний баланс на розбитій бруківці. Парні полуторні кинджали на моєму поясі м’яко поплескували по шкіряних обладунках, а величезне худі, яке я накинула поверх залізного захисту, ховало мою нову, занадто привабливу фігуру двадцятирічної кіцуне від хижих поглядів натовпу.

— Олено Миколаївно, ну благаю вас, приберіть цей свій суворий погляд головного аудитора! — тихо, напівпошепки пищав фей Твіггі, судорожно ховаючись у густих пасмах мого волосся біля самого вуха. Його крихітні прозорі крильця дрібно тремтіли, а зелений ліхтарик-навігатор у його руці нервово блимав тьмяними іскрами. — Тут, у Валлоні, звіролюдей не жаліють! Тим паче кіцуне з одним хвостом! Місцеві гільдії рейдерів вважають вас або легким трофеєм для своїх розваг, або шпигунами Лорда-суверена! Якщо ви зараз же не ввімкнете жіночу слабкість — нас розкатають прямо на пропускному пункті!

— Твіггі, замовкни й не збивай мій таймінг, — холоднокровно, процідила я крізь зуби, навіть не збавивши ходу. — Жіночу слабкість я залишила в Києві разом із розбитим Volvo. У мої сорок років я будувала податкових інспекторів і не збираюся тремтіти перед групою місцевих чиновників, які навіть не вміють організувати чергу на реєстрацію. Дивись на ці ворота. Це ж не пропускний пункт, це суцільний злив бюджету.

Натовп перед входом нагадував пекельний логістичний колапс. Пафосні ельфи в кутюрних зелених плащах штовхали брудних гномів-шахтарів, бородаті найманці з гігантськими дворучними мечами лаялися з місцевою вартою, а два поважні маги в довгих мантіях намагалися заповнити якісь довгі пергаментні накладні, судорожно вмочуючи пір'я в чорнильниці. Черга застигла на місці вже години дві, і жоден чиновник не поспішав прискорювати процес.

Я рішуче обійшла весь цей натовп по правому флангу, підійшла прямо до масивного дерев'яного столу, за яким сидів старший інспектор варти — жирний, зарозумілий чоловік із брудними вусами й залізним нагрудником, — і з силою, з глухим і страшним бабахом, вліпила свій рожевий блокнот прямо по центру його розкиданих пергаментів.

Бабах!

Чорнильниця підскочила в повітря, ледь не заливши його брудну інструкцію, а маги навколо синхронно застигли, ошелешено витріщившись на мою зухвалу постать.

— Ти що собі дозволяєш, хвостата?! — закричав інспектор, і його обличчя миттєво стало багровим від люті. Він схопився за руків'я короткого меча. — Крок назад! Вхід для звіролюдей тільки після повної санітарної перевірки й сплати мита в тридцять золотих монет! Ставай у кінець черги, або я зачиню тебе в підвалі за порушення регламенту Імперії!

— Твій регламент, інспекторе, — почала я чітким, голосним і абсолютно спокійним тоном сорокарічної бізнес-леді, від якого брудний чиновник рефлекторно застиг на місці, — застарів приблизно на три століття. Я щоїно провела експрес-аудит вашої пропускної системи, поки йшла вздовж черги. Ви витрачаєте на верифікацію одного найманця тридцять хвилин, тому що ваші маги заповнюють накладні вручну, замість того щоб розбити потоки на три незалежні лінії: окремо для вантажів, окремо для гільдій і окремо для індивідуальних візитерів. Ба більше, твоє мито в тридцять золотих — це нелегальний корупційний бруд, оскільки за транзитним кодексом Імперії для прикордонних зон з Лабіринтом будь-який вільний рейдер має право на безкоштовний прохід, якщо він реєструє нову гільдію! Тож або ти зараз же ставиш мені штамп у моєму блокноті й пропускаєш мою гільдію «Аудит Хаосу» без жодного цента мита, або я підніму твої аудиторські накладні та звітність за контрабанду ельфійського пилку прямо на наступній раді Лорда-суверена! Штамп на стіл. Живо.

В холі воріт запала німа, тотальна й залізобетонна тиша, яку порушував лише переляканий писк Твіггі в моєму вусі. Інспектор варти ошелешено застиг, його брудні вуса затремтіли від дикого шоку та приниження, а пальці судорожно випустили меч. Він бачив перед собою не беззахисну лисичку, а справжню, залізну жінку, яка за дві хвилини професійно розмазала його авторитет за допомогою його ж власних законів.

Він судорожно схопив важку залізну печатку, з силою грюкнув нею по першій сторінці мого блокнота, залишаючи там жирний фіолетовий герб Валлона, й уривчасто прохрипів водіям:

— Пропустити її... Пропустити цю божевільну лисицю разом з її гільдією! Наступний!

Я спокійно забрала блокнот, повернула ручку Parker у кишеню свого худі й упевненим кроком зайшла на територію міста, а фей Твіггі повільно виповз із мого вушка, дивлячись на мене з таким диким, благоговійним заціпенінням, наче я щоїно самотужки знищила цілу армію Тіньових Вовків. Наш перший раунд кризового менеджменту у Валлоні закінчився повною капітуляцією митниці.

Акт 2. Фінансовий дебаг таверни «Кухоль і магія».

Прикордонне місто Валлон усередині нагадувало гігантський, галасливий мурашник із сірого каменю та брудного темного дерева. Обабіч вузьких кривих вулиць тулилися збройові лавки, магічні аптеки й численні заклади, над дверима яких висіли вивіски з зображенням мечів, щитів та черепів. Натовп навколо вирував, але я не збиралася ліниво розглядати місцеві пам'ятки. У мене був чіткий дедлайн — до вечора мені терміново потрібна була божевільна, різношерста команда для нашого першого рейду в Лабіринт.