4.3

Я, мов божевільна, різко обернулась та побігла до свого столу. Гальмувати на підборах — та ще задача!

Рінат не обдурив, список і справді був на моєму столі, але шрифт настільки маленький, що тут і окуляри не допоможуть. Коли я підійняла голову, аби запитати, для якого це лучника вони такі букви друкували, то виявила, що поруч нікого не має.

Ну гаразд, сама розберусь.

На моє щастя тут був принтер, на комп’ютері документ “Співробітники” який я тут же відкрила. Ну от, таблиця з кеглем 16, а вони мені 4 нашкребли. Чи паперу шкода? Та я їм весь офіс А4 заб’ю і нехай користуються, на здоров’я.

Зробивши собі набагато кращий список, я почала шукати того самого Ділана Фокса, а потім швидко набрала його. Телефончиком поруч зі мною не сильно хотілось користуватись (він же з минулого століття!) тому набрала зі свого.

—Алло. —надто напружено мовив чоловік по ту сторону екрану, я ж ще раз звірила номер. Наче вірно...

—Доброго ранку! Я нова секретарка Ріната, і він сказав, що ти залюбки принесеш мені фінансовий звіт.

—Терміни?

А він що, спілкуватись не вміє?

—Я... не уточнила.

—Ну то передзвониш!

Ділан тут же повісив трубку, а я побігла до кабінету Ріната. Ну от, перше завдання, а я вже допомоги прошу. Ні, так не піде.

Знову розвернувшись та з меншим ентузіазмом повернувшись на робоче місце, знову набрала Ділана.

—Послухай сюди, якщо не принесеш фінансовий звіт, який ще не переглядав наш бос, то я попрошу тебе принести його за двадцять років. Ти мене зрозумів? В твоїх інтересах співпрацювати зі мною!

Хвиля обурення по волі стихала, ставало соромно, зате який ефект!

Чоловік пробубнів щось типу “Зараз буду” і повісив трубку, я ж пішла на пошуки кавової машинки. Сподіваюсь, вони тут не в ручну варять. Ну там, чайничок, кип’яточок.

На щастя, машинку я то знайшла, але як нею користуватись? Я звикла, що мене обслуговують, а не я. Що ж, і це вміння зайвим у житті не буде.

Натиснувши декілька кнопочок, мене облило кип’ятком, а коли я все ж добилась від машинки нещасної кави, на зустріч мені вийшов чоловік, переглядаючи папери та що духу врізаючись в мене.

Ну, супер! Тепер ми обоє в каві і дивимось одне на одного, мов на ворога народу.