1.2

—Дякую, дякую! —з широкою посмішкою мовила у мікрофон, таким чином заспокоюючи присутніх. Коли у залі запанувала тиша, а світло ввімкнулось, я почала палку промову, яку готувала трохи більше тижня: —Дивно святкувати свої двадцять п’ять без дитини на руках і чоловіка на шиї. —як я і очікувала, пронісся легкий гул смішків. Далі я повинна була вихваляти свого любого Чейзика, але... скажу те, що відчуваю. —Але це не так вже й погано! Я досі живу у своє задоволення і сподіваюсь, так буде навіть після заміжжя. Хтось каже, що я вже стара і всіх чоловіків розібрали, а от мій тато й досі торочить: “Йди працюй!” з чого ми можемо зробити висновки, я й без чоловіка впораюсь.

Присутні помітно напружились, та й мій, точніше, колишній мій Чейз кидав ошелешені погляди.

—Що ж, я хочу подякувати усім вам за те, що завітали і...

—Анна, ми любимо тебе! —в самому кінці зали хтось гукнув, викликаючи посмішку на моїх устах. В куточку стояло три дівчинки, підозрюю, це і є переможці розіграшу квитків у моєму Інстаграмі.

—Я теж вас люблю. —прошепотіла в мікрофон, викликаючи бурю емоцій у залі. Прямо як на справжнісінькому концерті, але зараз ситуація нагадує фільм “Вийду за тебе” та й я від героїні не відрізняюсь.

—Давай краще я. —видираючи з моїх рук мікрофон, Чейз почесав свою біляву потилицю, а мені до остраху захотілось стукнути його чимось. Ну, звісно, раніше він у всьому переймав ініціативу, і тільки з мого дозволу! А тепер я йому й шматок хліба перетягнути не дам.

—Привітики привітики! —по кислим пикам деяких знайомих можна відразу ж зрозуміти, як “палко” вони люблять мого колишнього. Ну, поки що не колишнього, але все у процесі. —Довго говорити з вами не буду, тому що маю дещо для Торіанни, а ви стійте й мовчки слухайте.

Придурок! Так і не навчився спілкуватись із людьми, ще й мою промову псує. Мало того, що ДН коту під хвіст пустив, так і тут свого носа встромив.

—Лузер! —гукнула Айна, змушуючи присутніх розреготатись. Подумки дякую козичці за те, що навіть зараз висміює мого колишнього жеребця,а потім обертаюсь до нього обличчям.

—Анна, моя смілива, добра, мила дівчинко, я вдячний долі що звела нас.

От що керує такими людьми? Хіба не соромно мені у вічі дивитись? А я стою, натягнуто посміхаюсь, ледь стримуючи нудоту.

—Ти найкраще що трапилось у моєму житті. —і ось так він це “найкраще” розтоптав неодноразовою зрадою, а під кінець добив інтрижкою з моєму подругою — Лількою? —І втратити тебе я не можу. Люба, —коли він опустився на одне коліно, моє серце затрепетало, адже я так довго на це чекала! Чекала і зараз би кинулась йому на шию... але, ні. —я хочу провести з тобою усе своє життя. Ти згодна вийти за мене?

Зал напружено мовчав, а мене аж тіпало ві торжества і гидоти до Чейза. Як таке може бути, га? Я ж так довго чекала цього, зустрічалась з ним ледь не з пелюшок і у всьому догоджала!

Він очікувально дивився мені у вічі і посміхався, а потім помітно напружився, шепочучи:

—Ти чого чекаєш?

—Дай но. —з легкою посмішкою забираючи мікрофон, я звернулась до гостів. Таакк, мамо, тато, бабусечко, дивіться, який Чейз козел. —Так несподівано, скажіть? Сім років йти до цього і о, нарешті!

Мій колишній продовжував, мов дурень, витирати пил своїм колінцем, але мені настільки байдуже, що я б і його сорочкою по підлозі пройшлась. Ну добре, не байдуже. Я все ще зла!

—Пів години цього дня багато що змінили в моєму житті. Мені довелось подивитись на все під іншим кутом, і прийняти інше рішення. Чейз... —легким поворотом обернулась до нього, не приховуючи зневажливого погляду. —я заради тебе і в вогонь, і в воду. Якби соромно не було зізнаватись, але ти жив за мій рахунок, ти вічно на тусовках з друзями, але я й слова не сказала. Але! Прийшов час працювати! Адже тепер у тебе не буде такої дурепи, як я. Забирай цю каблучку й вали до своїх коханок. У мене все.

—Що? —проскрипів зубами Чейз, доки всі присутні почали голосно перешіптуватись. Він помітно зблід, підводячись на закриваючи перед моїм носом червону коробочку з нещасним кільцем. Заради такої, як я, міг би не ганьбитись і більший діамант купити. Тьху! —Не кажи дурниць, Анно, я ж кохаю тебе.

—А я тебе не кохаю. —навмисно голосно в мікрофон виплюнула кожне слово, а потім з натягнутою посмішкою вигукнула: —Чого стоїмо? Музику!

Відразу ж після цього заграла церемоніальна мелодія під час розпису, що ледь не змусило мене завити від досади. Ну що за день такий? Мені ж двадцять п’ять, а не сорок, аби низкою збирати купу невдач.

—Вибачте. —проскрипіла дівчина, трохи старша за мене, вмить змінюючи мелодію на більш сучасні треки.

—Ну все, тобі час, наречений. Йди звідси і щоб очі мої тебе не бачили.

—Торіанно! Ти що таке говориш? Ми ж кохаємо одне одного!

Мммм як солодко заспівав.

Нічого не пояснюючи, я з широкою посмішкою спустилась до своїх трьох фанаток та запросила пройти в більш тихе місце. Дівчатка з радістю погодились, швидесенько залітаючи в невеличкий кабінет.

—Що ж, сідайте. —я вказала рукою на диван, сама ж сіла в крісло навпроти. —Давайте познайомимось, щасливиці!

Дівчатка посміхались так широко, що здавалось, у них щелепи звело, але... як же я люблю своїх фанатів! Це все, що у мене залишилось. Ну, ще є Айна, але її не рахуймо, адже це просто половинка мене!

—Я Ліліт. —оййй люба, краще б ти була Грисьом. Тепер усі імена, що на Л починаються, у моєму чорному списку. Дівчина виглядала на років п’ятнадцять, з яскравим макіяжем та рожевими кучерями. Ця мода погубить молодь, серйозно!

—Кет.

—А я Дінь.

—Приємно познайомитись. Можете запитувати усе, що хочете! Відповім, а потім ми ще й пофотографуємось. —а що мені приховувати від своїх фанаток?

Загалом, питання були про моє інтимне життя та причину, по якій я відмовила Чейзу. Довелось зізнатись, але не в усьому. Сказала, що він був першим чоловіком у моєму житті, я хотіла, як у романах, один і на все життя, але він мені зраджував.