1. Сезон “Доб’ємо Чейза разом!” офіційно відкрито.

Місяць! Цілий місяць я готувалась до свого дня народження, провела аж три розіграші квитків до клубу для моїх любих підписників, вже сукню весільну приглянула (дурепа) аби якнайшвидше окільцювати свого хлопця. А він, кобель, до подружки моєї поскакав, прямо у мій день народження!

Саме тому я зараз схилилась над умивальником та вию, мов вовк на повний місяць.

—Не засмучуйся через того ідіота! —спритно зіскакуючи з білосніжного кам’яного столу між умивальниками, сказала Айна, тепер моя єдина близька подруга. Була ще Ліля, але ця дурепа давно слину по підлозі ялозить через мого, мати вашу, МОГО хлопця!

—Я ж заміж за нього хотіла. —схлипуючи та висікаючись у серветку, застогнала, мов поранений звір. Хоча ні, у моєму випадку, мов поранене теля, що ніколи нікого не слухає.

—Він же твою матінку не любить! —тут же знайшла єдиний, але сильний недолік у Чейзі. —Ти хотіла, щоб було так. —Айна стала по зручніше, кривляючись та притуляючи до вуха великий палець та мізинець. —Алло, швидка? У мене теща пчихнула.

Я декілька разів нетямуще кліпнула, але вже через секунду ледь стримала гіркий смішок. Таак, Айна вміє підтримати та підійняти настрій.

Але моя посмішка тут же сповзла з лиця, коли задзвонив мій телефон. Таке влучне “Коханий” тепер перед обличчям писало “Козел”, а язик засвербів, вже прокручуючи усю лайку світу, яку я прямо зараз звалю на цього негідника.

Чейзику треба машина? На, любий, я тут зекономила.

Хочеш з друзями до клубу? Звичайно, коханий, я дома почекаю.

Що? День Народження друга? Піди, піди, моє сонечко й не вагайся!

А це сонечко, виявляється, так спритно на мою голову прундило увесь цей час. Не даремно Айна казала, що засранець. При чому в усіх сенсах цього слова.

—Не здумай йому щось казати! —тут же втрутилась моя білява козичка, скануючи своїми блакитними очима. Ну от як її не любити? Навіть тоді, коли хоче бути серйозною, виглядає, мов дитина.

—А що робити? Що?

—У мене є план. Бери!

Як тільки я наважилась натиснути ту зелену кнопочку, як виклик скинуло, вибиваючи на екрані мобільного повідомлення про пропущений виклик.

Довго чекати не довелось, “коханий” знову з’явився в полі мого зору, змушуючи стиснути щелепи до болю в яснах.

—Так, любий. —якомога милозвучнішим голоском простягнула, але по реакції Айни, що ляснула себе по лобі, зрозуміло, виходить так собі.

—Де ти, Анна? Ми вже зачекались. —ми? Значить, ми. Покидьок! Зраджував мені увесь цей час, і на моє день народження Лільку затискав, а тепер ввімкнув режим вірного сім’янина. Ну, я тобі ще покажу гарячу жінку.

—Пробач, нам потрібен час і відстань. —мовила, відразу ж відбиваючись від Айни, мов від надокучливої мухи, що дзижчить у мене біля вуха.

—Навіщо? —невтямки поцікавився, явно не здогадуючись, що я про все дізналась. Ну звісно ж, вірила йому, козлові, більше, ніж собі. Віддала і душу й тіло, навіть розум мій заполонив. А тепер... “Торіанна не така гаряча жінка, як ти, Ліля” бе, мене зараз знудить.

—Ти хочеш знайти швидкість?

—Що? —перепитала, ляскаючи Айну по руці, якою вона міцно вчепилась у мій телефон.

—Перестань! Я тебе тут нагну, якщо проговоришся. —показуючи крихітний кулачок, погрозила подруга, через що я знову почала посміхатись.

—Ну, ти ж кажеш, час і відстань... тобі потрібна швидкість? —от же тупий бичара, крім як “Проведемо незабутню ніч” він нічого не знає. Недоумок! А я ж так кохаю його...

—Де зустрінемось? —почувши моє питання, Айна, мов по клацанню пальців заспокоїлась та кивнула, складаючи руки на грудях.

Ми з Чейзом попрощались, але на його “цілую” я просто мугикнула, вибиваючи.

—Ну і що це було? —роздратовано кидаючи телефон у сумочку, рикнула на дівчину, що показала мені язика.

—Ти вмивайся і макіяж підправ, а я тобі кращу ідею піджену.

На “замітання” слідів мого ганебного рюмсання в туалеті у мене було не більше п’яти хвилин, тому я відразу ж ввімкнула воду та почала вмиватись, уважно слухаючи подругу. Чомусь я завжди думала, що вона тупа, мов лялька, але почувши цю ГЕНІАЛЬНУ ідею, я подивилась на неї зовсім іншими очима.

Ти диви, що придумала. Так і про мене не писатимуть: “Відомій блогерші Торіанні зрадив мотоблогер з бідною подружкою” і все тому подібне, не впаду в очах усіх присутніх та не дозволю скандалу крутитись навколо мене, а що найголовніше — я принижу його так само, як і він мене.

З туалету я виходила впевненою у собі та повною сил, з яскравою білозубою посмішкою, рівненькою спиною та шаленим блиском у очах.

—Дівчатка. —мов та курка, до нас підбігла Лілька, посміхаючись. Було так гидко дивитись на її розмазану помаду та скуйовджене волосся, що я навіть рота відкрила та висолопила язика, бекаючи. Айна лише голосно пирхнула, штовхаючи дівчину плечем, а потім й мене в спину прямо в обійми Чейза. Такі бажані, тепленькі руці... Стоп! Він цими руцями сотню баб лапав, і я для нього всього лише іграшка.

Остудивши свій жар, я вибралась з його обіймів та зайшла на сцену. Всі присутні підтримали нас голосним улюлюканням, а через мить запанувала тиша. Ну що ж, сезон “Доб’ємо Чейза разом!” офіційно відкрито.