Вступ

Уляна

Липень

Я збожеволіла. Конкретно. Але не цураюся того, що зараз влаштувала собі вікенд після тривалого двомісячного застою. Я жива, я хочу жити і не думати про те, що скажуть знайомі чи близькі. Тут, у чужому місті, я нарешті відчула свободу.

 Дивилась у власне відображення у дзеркалі, котре висіло у передпокої, і задоволено усміхалась. На мене дивилась впевнена двадцяти восьмирічна жінка, котра мала зухвалий вигляд. Похід у салон краси не минув даремно. Вже більше двох місяців я не бачила себе такою гарною.

 Після раптової смерті чоловіка я забула що таке косметика та всілякі милі дрібнички для жінок. Лише стандартний набір у ванній кімнаті, бо для людини, котра перебуває у розпачі, потрібен мінімум речей.

Тепер я задоволена тим, що моє довге каштанове волосся знову шовковисте на дотик, а карі очі знову підведені вмілою рукою візажиста.

Озираюсь у бік, де на дверцятах шафи висить нова сукня дивовижного блискучого рожевого кольору, і знову задоволено усміхаюсь. Цей стиль не притаманний мені. Але сьогодні моя душа вчинила протест, бо бажала змін, бажала діяти, щоб позбутися привидів минулого.

Я нетерпляче надягала сукню, нервово розправляла на ній кожну зморшку, вертілася навколо своєї осі, критично оглядаючи свої принади.

А чи не закоротке? А чи не занадто зухвале для вчительки англійської мови? Ці слова у голові просто змушували мене вибухати емоційно.

Ні, не зухвале, воно просто сексуальне. Мої довгі ноги вперше за п'ятирічний шлюб з'являться у такій короткій спідниці. Протест та спір з собою тривав недовго, бо я зуміла переконати себе у тому, що відображення у дзеркалі, то не звичайна вчителька, а чарівна жінка, котра починає своє життя з чистого аркуша...

Приміщення нічного клубу "Лофт" мало велику площу та було декоровано у фіолетово-бежевих барвах.

- Дівчинко, тебе пригостити?

Чую занадто солодкий чоловічий голос та усміхаюсь. І це лише початок. Я навіть не обертаюсь, тому що моя ціль - барна стійка, ось там має бути занадто емоційно, як на мене.

- Мохіто, - звертаюсь до бармена та сідаю на високий стілець.

- Перший раз у нас? - юнак усміхається, вправно виконуючи моє замовлення.

А я зацікавлено спостерігаю за його рухами та відповідаю:

- Чому так вирішив?

- Ще з порогу ти зацікавлено розглядала інтер'єр. Ти зупинилась біля дзеркала, але не звернула на власне відображення уваги, бо твій погляд був прикутий до стійки діджея. Можу ще зробити висновок, що ти давно не відвідувала такі заклади.

Він дивовижно точно описав усе те, що відбувалось зі мною. Я звичайно ж чула про спостережливість барменів, але жодного разу не надавала цьому значення.

- Я вперше у вашому клубі, а отже...

- Ти вирішила не втрачати час даремно. Тоді вітаю тебе, наш заклад - найкращий у цьому місті.

О, я навіть сперечатись не буду, тому що Інтернет-пошук одразу сповістив про рейтинг закладу.

- Гарна музика.

Перед моїми очима з'явилась склянка з коктейлем. Мої пальці торкаються прохолодного скла, а шкіра ніби вбирає в себе свіжість та вологу. Сьогоднішній день був занадто спекотним, навіть під вечір не було суттєвого полегшення.

- Це лише початок, відвідувачі лише починають збиратися. Танцпол буде сьогодні гарячим.

Через тоненьку трубочку п'ю освіжаючу рідину і спостерігаю за різко зростаючою кількістю відвідувачі. Не дивно, що на кінець робочого тижня тут збирається актив, всім хочеться відпочити.

- До речі, якщо шукаєш стосунків на короткий термін, не раджу звертати увагу на того хлопця, котрий вже намагався підкотити до тебе. Він сидить ліворуч, потім подивишся у його бік, щоб запам'ятати обличчя. Це місцевий жигало, котрий шукає довірливих самотніх жінок та пудре їм мозок.

А ця засторога вже була цікавою. Я уважно подивилась харизматичному барменові у очі і ліниво повертіла трубочку пальцями. У нього гарні блакитні очі та пухкі вуста, обличчя занадто привабливе, а волосся пшеничного кольору взагалі на заздрість більшості дівчат. Воно має дивовижно природній колір, хоча я одразу подумала, що це фарбоване.

- Ти всіх попереджаєш? - наше спілкування одразу вийшло на якийсь вищий рівень, це я так себе налаштувала на нові знайомства, чи це у хлопця неймовірна здатність притягувати увагу відвідувачів до себе. У будь-якому випадку, я йому вдячна за поради.

- Ти гарна, і не схожа на дівчину, котра хоче бути ошуканою.

- А може я хочу цього, - хитро дивлюсь на хлопця і знову п'ю напій через трубочку.

Він на мить замовк, спостерігаючи за моїми діями. Хитрий, по очам бачу, що теж має хист до зваблювання дівчат. Але зараз він по інший бік барикад. Та чомусь впевнена, що цей Іван у вільні дні гарно відривається у якості відвідувача.

- Тоді ні в чому собі не відмовляй.

Він одразу переключився на іншого відвідувача, а я зрозуміла, що остання моя фраза хлопця змусили відчути невдоволення.

- Потанцюємо?

Єдине слово прозвучало так, що на моїй шкірі одразу з'явились мурашки. Що за чортівня? Чому реакція мого тіла така шалена? Я навіть не бачила обличчя незнайомця, а моє тіло одразу зреагувало. Мені здається, що це від того, що в моєму житті давно не було сексу. Тіло...воно не слухається розуму, протестує, як би я не намагалася його зупинити.

- Чому ти вирішив, що я хочу танцювати? - зухвало розпочала наше спілкування на "ти".

- Тому що у такій сукні жінка має зваблювати чоловіків через танок.

Мої очі, впевнена, спалахнули зухвалими вогниками. Нарешті повертаю голову, і усмішка, більш іронічна, злітає з моїх вуст. Чоловік занадто високий, бо я, навіть сидячи на стільці, очима досягаю його носа. Я змушена дивитися вгору і нервово ніяковіти. Незнайомець вивчає мене, не соромлячись розглядає моє обличчя та моє тіло. 

Мить якоїсь дурної дівочої сором'язливості розтанула у повітрі, і я також зацікавлено розглядала широкоплечого чоловіка. Якби у нас були давні віки, він би якнайкраще зійшов за зухвалого Варвара. Віяло від нього самовпевненістю та чоловічою силою.