Частина 25

Антон

Коли дізнався, що трапилось з Евеліною – оскаженів. Моя дівчинка лежала в палаті всю ніч без свідомості і я не знаходив собі місця. Зранку прийшлось поїхати, щоб розібратись з кривдником Евеліни. Аня, на щастя, не залишила подругу в самоті і я зі спокійною душею поїхав. Мої хлопці якраз проводили з батьком дівчини виховну годину, щоб той нам усе розказав, адже просто так він би не караулив дівчину під гуртожитком.

-Антоне Олексійович, ми трохи йому надавали і він щось почав розповідати про борг і якогось Дмитра.

-Що за Дмитро?-запитав я і зайшов в середину будівлі, де сидів зів’язаний чоловік.

Я пройшов до стільця і не витримавши, почав бити цю тварюку, яка посміла образити мою дівчинку.

-За що ти її бив? Що вона тобі зробила? Ти, старий ідіот, чорт візьми! Я посаджу тебе до кінця життя, я тобі це обіцяю!-я востаннє вдарив його в щелепу, через що той застогнав.-Розказуй!-гаркнув.

-Нема що розказувати! Лишай ту повію, а то покрутить тобою і кине, як і її дорогоцінна мамця.-він сплюнув на підлогу кров і божевільно засміявся.-Елька не моя дочка. Її мама мене зрадила з Дмитром, це якийсь бізнесмен з Одеси. Хотіла піти від мене, планувала собі, що буде жити в багатстві, та обламалась. А цей її хахаль повіри в те, що вона вагітна від мене і просто поїхав.

-Тобі стало краще від того, що ти зіпсував усім життя?-я лютував і старався стримуватись, щоб не вбити йолопа, адже він має багато чого розказати.

-Не стало. Надька померла, а її виродок залишився на моїй шиї. Тепер її дорогоцінний батько почав її пошуки, здогадався падлюка якось, чи що, не знаю. А мені бабки треба, я машину чужу розбив. Хотів за Ельку викуп.

-Звідки знаєш, що справжній батько шукає Евеліну?

-Його люди приходили до мене. Я сказав, що вона не живе зі мною давно і не знаю де зараз.

Я на хвилину відійшов від чоловіка і обдумував все почуте, голова розколювалась і хотілось заховати Евеліну від цієї правди, адже вона буде страждати. Хотілось якось змінити те минуле, яке зіпсувало життя коханої. Потер руками обличчя і обдумував подальший план.

-Ти знаєш хто цей Дмитро? Прізвище, або хоч якусь інформацію?

-Ковальов Дмитро, на той час, поки він трахався з моєю жінкою, в нього був готельний бізнес.

-Добре.-і пішов, не мав сили стримуватись і дивитись на цю потвору.-Хлопці,-звернувся до чоловіків, які стояли при вході і курили.-Провчіть його добряче і можете здавати ментам.-вони одразу ж кивнули і я вирушив на пошуки так званого батька Евеліни, справжнього. По дорозі зателефонував Олегу, щоб він знайшов хоч якусь інформацію, а вже через півтора години в мене на пошті було докладне досьє на чоловіка. Він і справді мав готельний бізнес в Одесі, декілька місяців тому приїхав в Київ і почав розвивати декілька ресторанів по місту. Дізнався адресу його невеликого офісу і рушив туди. В приймальні сиділа секретарка і ввічливо заусміхалась.

-Вам кого?

-Я до Дмитра.

-По якому питанні?

-Особистому.-і не витримуючи зайшов в кабінет, секретарка щось крикнула і кинулась за мною.

-Дмитро Миколайович, я не встигла зупинити цього чоловіка. Викликати охорону?-чоловік, що сидів за столом здивовано на нас витріщався.

-Не потрібно, можеш йти.-відповів той і піднявся з крісла. Я одразу ж відмітив деякі схожі риси між ним та Евеліною.-Можу я поцікавитись, хто ви і з чим до мене прийшли?

-Так звісно, я Антон, виходить, ваш майбутній зять.-і усміхнувся.

-Не зрозумів.

-Наскільки я знаю, ви зараз шукаєте свою дочку.-чоловік одразу ж спохмурнів.-Я її хлопець.

-О Боже, як же я довго її шукав. Де вона?-запитав він.

-В лікарні. Давайте присядемо, я вам все розповім.

Ми присіли за стіл і я почав розповідати все що знав чоловіку, він уважно слухав, інколи хапався за серце і в його очах читалось таке страждання, що без сумніву я йому повірив. Дмитро Миколайович одразу ж розповів історію з минулого і те, як він дізнався про доньку. Я справді був вражений такому повороту, але одночасно хвилювався за кохану, бо не знав, як вона це все сприйме і чи зможе довіритись справжньому батьку. Ми довго розмовляли і вирішили їхати до самої Евеліни, щоб по-скоріше завершити цю історію.

-Антоне, де ти був? Я хвилювалась.-Евеліна підстрибнула з ліжка і кинулась до мене.

На її обличчі виднівся синець і верхня губа була розбитою. Я не втримавшись, поцілував ніжно в губи і одразу ж відсторонився, бо за спиною стояв справжній батько дівчини. Вона, помітивши чужу людину схопилась за руку і трішки заховалась за спину.

-Вибач, Евелінко, що так довго, але прийшлось вирішувати проблеми.-я відійшов трохи вбік, щоб вона добре розглянула батька.

-Що таке? Ти дивно поводишся.-я і справді хвилювався, адже не кожен день кажеш дівчині, що в неї зовсім інший батько, не той, кого вона вважала дев’ятнадцять  років.

-Познайомся, це Дмитро…

-Привіт, Евеліно.-він усміхнувся і з ніжністю глянув на дівчину.

-Приємно познайомитись.-дівчина і справді не розуміла, що відбувається, тому здивовано дивилась то на мене, то на Дмитра, а я ніяк не міг наважатись сказати про те, що це її батько.-Антоне, ти поясниш мені, що сталось?-вона з надією поглянула на мене і знову перевела погляд на чоловіка.

-Я говорив з твоїм батьком і…-в горлі почало дерти і я страшенно хвилювався через те, що мав сказати.-Одним словом, він не твій справжній батько.

-Що?-її очі наповнились сльозами і я по звичці одразу пригорнув дівчину до грудей.

-Антоне, позволь мені.-озвався Дмитро і я відійшов на крок від Евеліни, не захотів її залишати одну з незнайомою людиною.

-Та скажіть вже нарешті, що тут відбувається!-крикнула дівчина.

-Евеліно, розумієш, я з твоєю мамою зустрівся коли вже вона була одружена. В нас було кохання, а коли Надія завагітніла, її чоловік сказав мені, що це його дитина, я повірив, поїхав в Одесу, щоб не страждати так сильно через зраду коханої. А декілька місяців тому дізнався, що ти – це моя донька.-чоловік замовк, а Евеліна прикрила рот рукою, сльози котились по щічкам і я не міг дивитись на те, як вона плаче.