Частина 6

Антон

Після того, як покинув палату Евеліни, хотілось вити від болю. Ніколи ще такого не відчував до інших дівчат. Це для мене було вперше і тому, напевне, так боляче. Дуже хотілось добряче так струснути її, коли вона говорила це все, але розумів, що зроблю лише гірше.

Я швидко пройшов до машини і втиснувши педаль газу, поїхав в клуб. Вперше за довгий час хотілось напитись і забути це все. Можливо, вийде викинути її з голови. В клубі за звичним столиком побачив своїх друзів, коли їхав сюди, знав, що зустріну їх тут, сьогодні п’ятниця і вони завжди тут відпочивають після важкого робочого тижня.

-Ого, хто це до нас завітав. Довго тебе не було чути.-першим мене побачив Денис, він же мій кращий друг та партнер по бізнесу.

-Вирішив все ж таки вирішив розслабитись трішки.

-Це ти якраз вчасно, Аліна теж тут.-засміявся Максим. Всі мої друзі знали, що ми з Аліною іноді проводимо спільні ночі, щоб розважитись, але сьогодні не хотілось ні Аліни, ні будь-кого іншого.

На підтвердження того, за нашим столиком якраз появилась сама Аліна і показово обійняла мене притираючись своїми цицьками до мене. Мені стало гидко, від її солодкого аромату, відвертого одягу і тони макіяжу. Не розумію, як міг спати з цією дівкою. Особливим розумом вона похвалитись не могла, навіть на рахунок краси міг посперечатись, адже завдяки ринопластиці вона зробила з себе силіконову ляльку.

-Аліно, не до тебе зараз.-легко відштовхнув її та всівся біля хлопців, одразу ж замовив собі випити.

-Котику, у тебе якісь проблеми? Я зможу тебе розслабити.-тихенько шепотіла мені на вухо і сексуально закинула ногу на ногу, відкриваючи вид на свої довгі ноги у панчохах.

-Геть звідси!-рикнув я і за столиком враз стало дуже тихо, незважаючи на голосну музику.

Аліна, на щастя, зрозуміла, що злити мене не потрібно і одразу ж зникла десь в натовпі. Хлопці лише переглядались, але все ж таки вирішили мене запитати в чому проблема.

-Що з тобою, друже?-запитав Максим.

-Не повірите. Одне дівчисько з голови ніяк не може зникнути. Щодня її бачу в сні. А вона каже, щоб забув її, хоче, щоб зник з її життя, бо в нас нічого не вийде.-випалив на одному подиху і залпом випив вміст склянки, яку приніс офіціант.

-Ну ти й влип, Тоха.-каже ще один друг.-Я теж, коли побачив свою Віку вперше, одразу ж закохався, бігав за нею, вона мене відшивала, а я не витримав і просто викрав її просто з вулиці і закрився з нею в квартирі на цілих три дні. О це вона мені концерти ставила, кричала, била мене, але все одно здалась.-він посміхаючись згадував свою історію з дружиною, вони лише нещодавно одружились і він, зазвичай, після наших посиденьок їде додому, не забуваючи заїхати в квітковий, щоб порадувати дружину.

-В мене набагато гірше. Вона боїться мене, маленька ще, напевне, й двадцяти немає.-зізнався я, хоч вік для мене не важливий.

-Ого, тобі що, мало дорослих жінок, в яких є хоч трохи досвіду в стосунках?-одразу ж озвався Денис.

-А що тут такого?-захистився Максим.-Я от теж познайомився з однією, голову так скрутила, що сплю і бачу її поруч. Хоч і малявка ще зовсім, але хіба я можу щось з собою зробити?-він знову відпив зі склянки і скривився.-Вчора вночі напився і приїхав під її гуртожиток, розбудив вахту, вона коли вийшла до мене, думав вб’є мене. Тепер ображається, ігнорить, потрібно завтра їхати і молити про прощення, бо дах поїде без неї.

-Мужики, що це за соплі через дівок? Хіба вони того варті? Всі вони, одинакові, тільки й шукають, де гаманець товстіший.-починає доводити свою правду Андрій, власник цього клубу. У нього взагалі всі дівчата – зрадниці. Декілька років тому розлучився з дружиною через зраду, найстарший серед нас і завжди дає поради стосовно «зрадниць», як він каже.

-Ніі, не всі такі. Антон з Максимом молодці, що знайшли собі не досвідчених, вони, зазвичай, за грошима не ганяються.

Розмова з друзями трохи розслабила мене, я заспокоївся і вирішив дати трохи часу Евеліні, а тоді знову почати добиватись її уваги.

Та ось це «дати трохи часу» затягнулось аж на цілий тиждень, тому що на роботі почався справжнісінький завал і мені доводилось навіть ночувати в офісі, вже мовчу про те, щоб кудись їхати і вирішувати свої любовні справи.