5.3

— Якщо ти збираєшся закохувати мене в себе, тобі варто подумати над своєю поведінкою, — заявила Дара, коли усмішка хлопця перестала здаватися центром її всесвіту. 

Втім, як він весело фиркнув, дівчина відмітила, що усмішка у нього таки гарна.

Скажи, що ти зараз не хочеш, щоб я тебе поцілував.

Дара знову ледь стрималася, щоб не труснути головою.

— Робити мені нічого, — зі смішком відповів Ран.

— Та схоже на те, — рівно підмітила Дара, підіймаючись. — І нащо ми тоді тут?

— Ми тут, щоб знайомитись. А закохаєшся ти закономірно.

— І чого б це я закохувалася? — фиркнула вже Дара й зміряла його скептичним поглядом. — Ти ж просто нестерпний!

— Ну якщо нестерпний у тебе має десь те саме значення, що і підозрілий… 

— Не має!

— Тоді в тебе певно збоченні смаки, — знизав він плечима з хитрою усмішкою. — Мені звідки знати?

— Тільки в твоїх фантазіях

— Ооо, свої фантазії про твої смаки я тобі якось озвучу

— Краще якось утримайся, — буркнула Дара, ніяковіючи й відводячи очі.

Дзен, їй просто треба зберігати дзен. І на секунду не задумуватися, чи були у неї якісь фантазії… чи яка з них її схвилювала більше.

Бісів звʼязок!

— То скільки ця бурда буде діяти?

— Концентрація вчорашня, тож так само, — на диво нормально відповів Ран.

— Тоді даси мені з собою?

— Це виключено. Але я скоригую концентрацію. Може зайняти кілька днів, та підберемо під тебе правильну.

— Гаразд, — нехотя погодилася дівчина.

— То коли воно справді перестало діяти?

Дара підняла на нього незадоволений погляд. 

Коли вона з обожнюванням почала думати, угу. От же!

— Я зрозумів, що ти дуже хочеш не показувати, що звʼязок на тебе діє, — насмішкувато сказав на це Ран. — Чи може думаєш, що я не знаю, як звʼязок діє. Але, якщо ти не знала, шалене бажання опинитися у мене в обіймах цілком собі

— Ран! — обірвала його дівчина.

— Що, не було такого? — хитро усміхнувся хлопець.

— Нічого ти не знаєш!

— Хіба те, що дивитися, як ти намагаєшся заперечувати очевидні і для тебе, і для мене, відчуття від звʼязку, достатньо кумедно.

Кумедно йому, щоб його! 

— І спеціально бісити мене кумедно, я так розумію

— Не без цього, — визнав хлопець.

— З обожнюванням я думаю зараз. Про те, щоб придушити тебе

— Ммм, твої смаки таки збочені!

Дара лиш очі закотила. 

Позер. Та чомусь вона знала, що це все лиш поки вони бавляться словами і нітрохи довше.

— В обід.

— Зрозумів, — він тут же перемкнувся на серйозність. — Виправимо.