1.1

Що хотів показати Ран так і лишилося для Дари загадкою, тому що дорогою їх звісно перехопили то одні, то інші. Дара відчувала, як важко втримати рівновагу між ввічливістю та бажанням зникнути, але присутність Рана поруч виявилася несподівано корисною: ніхто більше не намагався торкатися її чи робити незграбні спроби "перевірити зв'язок".

— Ти й справді працюєш, як відлякувач, — шепнула вона, ледве приховуючи усмішку.

— Це частина мого шарму, — відповів він з нейтральним обличчям, але в голосі чулися нотки гумору.

Переважно вони переміщувалися між групами перевертнів (чи ці групи формувалися довкола них), які говорили на неважливі теми. Дара стояла поруч із Раном, іноді киваючи або додаючи кілька слів, але весь час відчувала, як ці розмови витягують із неї енергію. 

Кілька разів вона була впевнена, що якийсь з хлопців зараз запропонує їй перевірити звʼязок, але щоразу цього не ставалося. Певно її заява про лапання без дозволу памʼяталася, а Ран уважно сканував усіх довкола поглядом, від якого лізти до них без дозволу ну точно не хотілося. До того ж він вправно вів діалог, так що і не виникало пауз, у які можна було б запитати Дару чи не хоче вона перевірити звʼязок. І коли вона зрозуміла цю фішку, то стала куди більш охоче брати участь у розмовах.

Рану вона теж не забувала допомагати й сама сканувала поглядом кожну дівчину, яка до них наближалася. І не давала їм заговорити з ним, сама віталася з дівчатами й починала у них щось запитувати, а тоді звертала увагу хлопців довкола на цих дівчат. А одного разу, як якась нахаба тягнулася до Рана, Дара сама потягнула його за руку (через тканину піджака, звісно) і щось запитала, при цьому відверто зиркаючи на дівчину і відганяючи її поглядом.

— Так можна подумати, що ти ревнуєш, — шепнув Ран їй на вухо.

— Я цього і добиваюся, — теж пошепки відповіла Дара.

— У тебе добре виходить, — він підморгнув, — навіть я починаю так думати.

Він швидко випрямився і Дара не встигла обдумати цей жарт (чи не жарт), бо Ран обійняв її за талію і спокійно повернувся у розмову з іншими, ніби все так і мало бути. Звісно, він торкався її тільки через тканину плаття, тож не було чого хвилюватися. Дара стояла спокійно й усміхалася, хоча всередині зʼявилося легке хвилювання. Це були зовсім незвичні відчуття, бо вона зазвичай нікого до себе не підпускала. А ще достатньо приємні.

А ще приємніше було бачити, що нахабне дівчисько вже не пробує тягнути свої лапи до Рана. І його імпровізовані обійми, про які вони не домовлялися, тільки додавали тут відчуття задоволення.

І хоча Ран достатньо швидко її відпустив, чомусь це навіть викликало розчарування.

***

— Вибачте, ми відійдемо на хвилинку, — Ран ввічливо завершив розмову і кивнув Дарі.

Вона також з усмішкою кивнула групі, з якою вони говорили, а всередині видихнула з полегшенням і з радістю пішла за Раном. Все ж ці розмови сильно виснажували, а стежити за дівчатами навколо Рана ще додавало клопоту.

— Куди ми? — запитала вона.

— На вулицю. Думаю, ти не проти трішки перепочити? 

— Жартуєш? Тільки про це і мрію!

— А я думав видряпати декому очі, — Ран усміхнувся.

— Фі, якої ти низької про мене думки, — Дара теж усміхнулася, — але твої набриди мене таки бісять. Ледь не більше, ніж мої власні.

— Бо твої набриди це тепер моя проблема, а не твоя.

— Можливо, — вона легко знизала плечима і з задоволенням вдихнула повні груди повітря, бо вони якраз вийшли надвір, — як тут добре!

— Тихо, — погодився Ран, підходячи й спираючись на парапет. 

Дара теж підійшла і подивилася на сад, який мʼяко освітлювали ліхтарі. Здається, десь вдалині було кілька людей, але певно вони теж хотіли усамітнитися і точно не планували наближатися.

— Втомилась?

— Трішки.

— Ще недовго лишилося.

— Я знаю… — вона зітхнула, дивлячись на спокійний і тихий сад внизу, — але тепер повертатися тим паче не хочеться.

— Тоді ходімо ще прогуляємося.

Вони спустилися сходами вниз, але не встигли зробити й кілька кроків, як Ран раптом різко повернув голову, прислухався, а тоді швидко смикнув Дару за руку назад до стіни ґанку. Зверху почулося, як відкриваються двері з будинку, а тоді пʼяні голоси хлопців.

— Кажу вам, вона йшла сюди!

Якби Дара прислухалася, вона могла б впізнати голос нахабного хлопчиська, якого опустила перед очима сотні перевертнів і сказала не наближатися до неї. І навіть порадіти, що Ран притиснув її до стіни ґанку і хлопці, які на ньому стоять зверху, не можуть їх бачити. 

Тільки б вниз не вирішили спускатися! Мати з ними справу зараз вона не те щоб боялася, але ну зовсім не хотіла. Вона і так була втомленою, а тут знову ставити когось на місце.

Але її думки займало зовсім інше. Як тільки Ран торкнувся її руки, від неї наче хвиля тепла прокотилася через усе тіло, і в голові спалахнуло розуміння. Їхні погляди зустрілися, і вона побачила, як його очі розширилися від шоку.

— О ні, — прошепотіла вона.

Ран же швидко приклав палець їй до вуст, дивлячись вгору, але пʼяні хлопці нагорі вже не мали концентрації, щоб користуватися здібностями перевертнів і почути цей шепіт. Секунд з десять вони щось галасувати й вдивлялися у сад, а тоді пішли назад. Тоді Ран забрав палець від її вуст і їхніх погляди знову зустрілися.

— Це ти, — тихо сказав він.

Їхні руки залишалися з’єднаними, і кожна секунда, здавалося, розтягувалася у вічність. Все навколо стало неважливим — тільки цей зв’язок, який несподівано Дара відчувала кожною клітинкою тіла.

— Ні, — прошепотіла вона.

— Даро

— Ні, ні, ні, — панічно повторювала Дара, а її погляд бігав навколо, ніби намагаючись врятуватися. 

Цього не могло трапитися. Цього просто не могло трапитися. Все своє життя вона уникала цього і кілька вечорів з пошуку пар їй також все вдавалося! 

Вона мала стільки планів на життя, а зараз відчувала, ніби все рушиться на її очах. А вона ж робила все, щоб цього не трапилося! Щоб не зʼявлявся ніхто, хто ніби-то через Луну має якісь права, якому вона ніби щось винна тепер і хто захоче все перевернути догори дриґом. Вона не збиралася ні нікуди переїжджати, ні відвідувати вже заходи зовсім іншого рівня й відчувати тиск на себе не просто як на молоду доньку Альфи, а вже на ту, що, можливо, є майбутнім зграї… та і взагалі, анічогісінько змінювати вона не була готова і точно не хотіла!