Розділ 55

— Я... краще піду, — перекривила я його тихим голосом, щойно двері зачинилися. — Та йди вже. Хто тебе тримає?

Бурмочучи собі під ніс, я швидко стягнула вимазану болотом сукню й залізла в діжку з водою, яка за день добре нагрілася на сонці. Тепла вода приємно огорнула тіло, змиваючи втому, але зовсім не забирала думок. Я заплющила очі, відкинула голову на край діжки й важко видихнула. Що це взагалі було? Спочатку він ходив за мною по всьому лісі, носив мій кошик, дивився так, що ноги підкошувалися, а потім... узяв і все зіпсував. Дурний лорд. Я насупилася, намагаючись більше не думати про нього, але пам'ять, наче навмисне, підсунула зовсім іншу картину. Болото. Його руки на моїй талії. Його погляд, від якого всередині все дивно завмирало. Те, як він дивився спочатку мені в очі, а потім... на губи. Я різко розплющила очі й відчула, як серце закалатало десь у самому горлі. 

— Господи... Я ж справді подумала, що він мене зараз поцілує. 

Кінчиками пальців я несміливо торкнулася власних губ і сама не зрозуміла, чому від цього простого дотику щоки стали гарячими.

— Хто тебе мав поцілувати?

Голос Герди пролунав так несподівано, що я скрикнула й мало не вистрибнула з діжки. Серце шалено калатало, груди швидко здіймалися над водою, а стара стояла поруч.

— А-а-а... Гердо! Ти що тут робиш? У мене мало серце не стало!

Вона лише пирхнула й неквапливо обійшла діжку, склавши руки за спиною.

— Ой, та прямо вже. «Мало не стало...» — передражнила вона мене, ледь усміхаючись. — То хто ж тебе мав поцілувати?

Я поспіхом відвела погляд.

— Ніхто.

— Он як...

Вона ще кілька секунд уважно дивилася на мене, ніби намагалася прочитати мої думки, і кутики її губ підозріло сіпнулися. Я не витримала цього погляду, швидко вилізла з діжки, закуталася в рушник і майже побігла до хати, чуючи за спиною тихе Гердине хихотіння.

Залізши під ковдру, я міцно заплющила очі, але сон навіть не думав приходити. Перед очима знову й знову з'являлося його обличчя, а у вухах лунав той безглуздий шепіт: «Якщо з тобою... я готовий залишитися тут назавжди». Я сердито перевернулася на інший бік. Може... я й справді погарячкувала? Може, він не хотів мене образити? Я важко зітхнула й знову торкнулася пальцями своїх губ. Цікаво... а як це, коли тебе цілують? Я миттєво розплющила очі й натягнула ковдру мало не на голову. Та що зі мною таке? Ще кілька днів тому я терпіти його не могла, а тепер лежу й думаю про поцілунки. Ні... сьогодні я точно не засну.