Розділ 39

Він дратував мене до нестями. Постійно крутився поруч, підходив ближче, ніж було потрібно, говорив так, ніби ми були давніми друзями. А найгірше було те, що я ніяк не могла викинути з голови картину, яку зовсім не хотіла пам'ятати. 

Перед очима знову й знову поставало його мокре тіло, як холодні краплі повільно стікали широкими плечима, ковзали по грудях, губилися між напруженими м'язами. Я сердито мотнула головою, ніби цим могла витрусити дурні думки, сильніше стиснула ручку кошика й заходилася зривати суниці.

— Та чого ти постійно плентаєшся за мною? — різко обернулася я коли він торкнувся мого плеча.

Каспіан стояв позаду. В одній руці він тримав невеликий кошик, у якому вже лежав маленький оберемок суниць, а другою спирався об стовбур молодої берези. Побачивши, що я нарешті звернула на нього увагу, він лише ліниво всміхнувся, ніби саме цього й чекав.

— По-перше, я боюся заблукати, а по-друге, зовсім не розбираюся ні в ягодах, ні в травах, — він трохи підняв брови й ледь нахилив голову. — Забула?

Я голосно видихнула, закотивши очі.

— І чого ти тільки звалився на мою голову?

Каспіан усміхнувся ще ширше.

— Невже я настільки тобі не подобаюся?

Я схрестила руки на грудях і сердито насупилася.

— Ти мене дратував щойно я тебе побачила, а тепер дратуєш удвічі більше. Ти поводишся зухвало і...

Слова самі обірвалися. Його усмішка ставала дедалі ширшою. Він навіть не намагався приховати, що моє роздратування його відверто веселить. У мене аж пальці засвербіли. Хотілося стукнути його кошиком по голові, штовхнути або бодай добряче наступити на ногу, щоб із цього самовдоволеного обличчя нарешті зникла та зухвала посмішка.

Та раптом мій погляд ковзнув повз його плече.

На великому теплому камені, просто за спиною Каспіана, нерухомо лежав вуж. Він ліниво вигрівався на сонці, навіть не звертаючи на нас уваги. Я завмерла, а в пам'яті одразу спливла розповідь Герди про те, що на півночі, звідки приїхав Каспіан, змії майже не водяться.

Я повільно перевела погляд із вужа на Каспіана.

Кутики моїх губ самі собою почали повільно підійматися в усмішці.