Розділ 9

Розділ 9

       Святослав вже солодко спав в свого друга на квартирі, поки його не розбудив дзвінок телефону. Наосліп намацав телефон на ліжку і, не дивлячись, підняв слухавку. Почув переляканий голос дівчини і ніяк не міг зрозуміти, хто говорить.

- Святослав, в мене проблеми, я все топлю, тут дуже багато води, я ніяк не можу вимкнути, допоможи, - коли хлопець зрозумів, що це Юля, різко проснувся і зірвався з ліжка, почав натягувати на себе речі.

- Зараз буду, - і виключився.

        Так спішив, що забув свої окуляри взяти і одягнув свої фірмові джинси, буде надіятись, що вона в такому не розбирається. Була 12 ночі, дороги досить пусті, тому доїхав він приблизно за 10 хвилин. Машину залишив на стоянці, а сам побіг до ліфту. Він переживав, щоб нічого не сталось, бо коли дзвонять серед ночі і таким голосом кажуть, що щось сталось, починаєш багато чого лишнього вигадувати. Тому не заспокоїться, поки не побачить, що все добре. Почав стукати в свої двері, а потім подумав: «до чого я докотився, стукаю у власну квартиру, коли маю ключі». Вже хотів дійсно сам відкрити, але двері різко відчинились і перед ним постала смішна картина. Обличчя Юлі було в білій пінні, волосся мокре і розстріпане, теж з пінною. Вона виглядала як щур, Святослав хотів сміятись, але вона з переляканими очима потягнула його за руку до ванної. І те, що він побачив зразу переконало його в тому, що ситуація не смішна. З пральної машини лилась фонтаном вода, забризкуючи стіни поблизу і роблячи на підлозі озеро. Там вже лежали якісь ганчірки, видно, Юля пробувала трошки спасти ситуацію, щоб не полилось до сусідів. Він швидко вийшов з ванної, перекрив доступ води до квартири і все припинилось. Коли повернувся до Юлі помогти прибирати, то побачив як вона, сидячи на підлозі, витирала воду. І тільки зараз замітив як дівчина виглядає, короткі білі шортики, які просвічують білизну такого самого кольору, і також біла майка, яка від вологи прилипла до тіла і показала Святославу, що дівчина то без бюстгальтеру. Він голосно ковтнув від такої картини і появилось бажання притиснути її до себе, а не просто стояти і дивитись. Юля подивилась на нього, кинула йому ганчірку і сказала:

- Чого стоїш, помагай. Якби я знала де в тебе перекривається вода, то не кликала би. А то з машинки спочатку полилась пінна, а потім ще й вода ззовні почала текти. Я так перелякалась, - дівчина говорила і одночасно витирала.

       Святослав взяв тут ганчірку, що вона кинула і йому просто захотілось матюкнутись, бо це була його улюблена футболка, яку він купив з лімітованої колекції.

- Де ти взяла це? – зло спитався хлопець, а потім згадав, що напевне забув сховати разом зі всім одягом.

- Та тут валялась, - байдуже махнула рукою, - перше, що під руку попалось. Так ти будеш помагати чи мені все самій?

        Святослав останній раз сумно подивився на свою зіпсовану футболку, потім на дівчину, яку він в той момент хотів придушити, і сів біля неї збирати воду.

- Уявлення не маю, як ти це зробила, але тобі не можна самій жити, - Юля як це почула, прищурила очі і кинула в нього пінною, яка лежала по всій ванній кімнаті. Попала просто в лице.

- Ей, а ну йди сюди, - він також набрав в руку піни і хотів кинути на неї, та вона попробувала різко встати та втекти, але це в неї не вийшло.

       Нога послизнулась на мокрій підлозі і Юля летіла просто на Святослава, який не встиг нічого зрозуміти, тільки розставив руки, щоб попробувати її хоч трішки зловити. Як виявилось, не сильно це допомогло. Так як Юля лежала на хлопцеві, притискаючись всім тілом, її мокре волосся лоскотало його щоку і вони весь час дивились в очі, шукаючи там власне відображення. Юля перевела погляд на його губи, трошки затрималась на них і знов подивилась йому в очі. «А в нього дуже красиві зелені очі без окуляр» - подумала Юля. Хлопець від такого зрозумів, що ще трошки і він не стримається. Він ж не робот. Тому якось навіть засильно зіштовхнув її зі себе на підлогу, швидко встав й вийшов в іншу кімнату. Дівчина ж здивувалась його поведінці, але усміхнулась і продовжила витирати підлогу. А сам думав собі: «чого я від неї втікаю, як від вогню, сам ж маю закохати її в себе. Треба було поцілувати і  все», але зрозумів, що втікав він скоріше від себе і своїх емоції, які він отримав під час цього. Адже він сам захотів її поцілувати, а не тільки, щоб виграти спор.

- Думаю, ти сама далі справишся, я вже буду іти, - на секунду заглянув до неї, а сам пішов вдягатись.

- Ти не залишишся? – якось засмучено спитала Юля, - ти весь мокрий і вже пізно, на чому ж ти поїдеш назад в гуртожиток?

- На таксі. Завтра викличу сантехніка, він все зробить. А ти постарайся до ранку нічого не поламати знову. Все, добраніч, - і хлопець швидко вийшов з квартири.

       Їхав назад до Назара і переконував себе, що він нічого не відчув, коли вона лежала на ньому, абсолютно. І навіть зрадів, що здається не так багато йому треба часу, щоб вона сказала, що любить його.

       Просинатись в такій чудовій квартирі було просто прекрасно. Юля потягнулась на великому ліжку, подивилась у вікно, усміхнулась сонечку. Було велике бажання піти нарешті на пари, а то перший курс, а вона вже стільки пропустила. Зібралась, підтанцьовуючи під музику, нічна пригода її дуже розвеселила з ванною. Хлопець був таким забавним, напевне не очікував, що щось подібне може статись. А Юля тільки настрій підняла собі.

Біля університету її вже чекала Каріна, яка, як завжди, спілкувалась зі знайомими хлопцями з потоку.

- О, Юлєц, де пропадала? Я вже навіть скучила за тобою, - сказала рижоволоса і цьомнула її в щоку.

- Вже тут, готова вчитись, - весело взяла Каріну під руку і повела до аудиторії.

       Пари проходили довго та нудно, добре, що сьогодні їх було тільки 3, але з останньої їх відпустили. Під час пари, Юля написала Лізі, яка все таки встигла взяти в неї номер і спиталась, чи та не хоче завтра пройтись ненадовго. Ліза відповіла їй. що з радістю.