17.2 "Сім'я та плюс один"

Лілія.

Ввечері приїхав брат зі своєю сім’єю. Вони були дуже втомлені. Алінка з Олею пішли до себе. Ми їм вибрали найбільш комфортну, затишну кімнату. Аліна казала, що Оля спить з ними, тому не було проблем з пошуком ліжечка для Олі. У нас їх тільки два.

Роман через те, що не бачив мене довго вирішив попити зі мною чай. Тим більше йому кортить дізнатись як пройшов суд. Оце звичайно буде у нього істерика. Боюсь йому розповідати, але доведеться. Ми удвох сіли за стіл у їдальні. Тимур в цей час вже спав. Він дуже втомився, хоча прийшов раніше з роботи, але все одно у нього була операція. А після ця зустріч з сім’єю.

Роман подивився на мене. У його очах можна було роздивитися питання, яке він хоче задати.

- Ліліє, як пройшов суд?

- Там був сюрприз — сказала я

- Щось з адвокатом було не так?

- З ним все добре. Розумний адвокат. Дякую, Ром

- Так, що було?

Я зітхнула перш ніж розповідати все Ромчику.

- У нас не дійшов суд до кінця. І ніякого рішення суду не було

- У якому сенсі? Чому не було?

- Богдану стало погано

- Він це, мабуть, зробив навмисно — припустив брат.

- Ні. У нього щось трапилось з серцем. Тимур йому операцію робив. Ось тиждень тому тільки виписали з лікарні

- Так, а, що там з вашим рішенням? Що буде?

- Я подумала, та дозволила йому зустрічатись з Данилком

- Навіщо?!

- Не починай. Я йому поставила умову. Він буде забирати його зі школи та вести додому чи у лікарню, коли я ляжу. І якщо їх вчасно не буде, то я викличу поліцію. Він на це погодився

- Хм... звичайно погодився, бо хоче бачитись з сином. Ну, сестричко ти даєш... я впевнений, що ви б перемогли

- Тимур сказав теж саме. Але ми цього вже не дізнаємось

Ми ще трохи посиділи з братом. Він розповів, що Алінка вже повернулась на сцену театру. Що тепер з Олею сидить її мама. Ох, як я хочу повернутись на сцену. Думаю, як народжу, то через місяць повернусь на сцену. Бо дуже вже скучила. Тим більше я там буду всього чотири години. У нас збори та репетиція. І так кожен день до спектаклю. А коли спектакль, то звісно я цілий день у театрі знаходжусь. І раніше піти додому не вийде. Розмовляла вчора з Ксенією. Вона сказала, що вони всі поїхали на гастролі по всій Україні. Сказала, що у двох містах вже побували та ще п’ять залишилось. На скільки я пам’ятаю у містах де вони були це Дрогобич та Луцьк. А далі які міста вона не сказала. І я подумала, якби не декрет і не вагітність, мене б дома не було. Я б була разом з ними. Це ж так круто, але як є. Я дома, а мої колеги на гастролях. І мене це засмучує, бо гастролі бувають дуже рідко... і коли я повернусь на сцену вони вже повернуться. А коли будуть наступні не зрозуміло.

Після того як ми поговорили я пішла спати, бо теж втомилась і не тільки через, те, що втомлена весь час. Я лягла на ліжко і як на диво у зручне положення, бо весь час кручусь, думаю, хоч би Тіму не розбудити. Так ось, я лягла та зразу заснула.

Прокинулась, а Тимура біля мене немає, а за дверима метушня. Багато людей це завжди галас. Подивилась на годинник, зараз дев’ята ранку. Ось чому біля мене вже немає коханого. Він о сьомій ранку поїхав з Владою за її нареченим, а після проїдуться по магазинах. Я встала, переодяглась та вийшла зі спальні. Перших, кого побачила це синочка, який зі своїми тітками граються машинкою. Ох і не набридла вона йому. Після побачила манеж, його переставили у коридор з якогось переляку. А в манежі наші три красуні Мія, Яна та Оля. Вони сидять та тихо граються. Трохи пройшла далі. Мене на диво ще ніхто не побачив. У вітальні сидить брат з Алінкою про щось розмовляють з татом. Навіть з кухні у вітальні чути метушню та звуки тарілок. Я пройшла на кухню. Там моя мама, Ангеліна В’ячеславівна та тітка Олександра готують сніданок. Вони про щось мило розмовляють, а ще плюс включений телевізор. На якому йдуть новини. Ось тому такий галас у будинку. Мені здається, що найменшенькі у нас тільки мовчки граються, бо їх не чутно.

Я зайшла у ванну кімнату та почала вмиватись. Почула як вхідні двері відкрились та почула голос Тимура та Влади. Вони про щось розмовляли. Я швидко вмилась та вийшла з ванної кімнати. Побачила їх та ще якогось хлопця. На вигляд нічого так. Високий блондин з добрими зеленими очима. Вони побачили мене. Тимур підійшов до мене.

- Квітко, доброго ранку. Як почуваєшся?

- Нормально

- Ліліє, познайомся це Максим — сказала Влада. Він мені протягнув руку. Ми потиснули один одному руки.

- Приємно познайомитись — я посміхнулась. Ми пройшли на кухню. Нас побачили наші мами. Вони вже приготували сніданок. Тимур та Максим поставили продукти на поверхню. Моя та мама Тіми почали розкладати продукти. А тітка Олександра пішла розмовляти з Владою та її нареченим. На скільки я зрозуміла, що вони ще не знайомі.

За пів години ми сіли їсти. За сніданком всі познайомились з Максимом. Він виявився цікавим чоловіком. Владі дуже пощастило з ним. Красивий, розумний та має почуття гумору.

Вечір. День пройшов цікаво та весело. Ми спілкувались, сміялись та їли шашлики, рибу та овочі. Я їла овочі та рибу, бо шашлики були жирні. Завтра ввечері всі роз'їдуться знову і ми залишимось вп’ятьох.

Всі лягли спати. Я лягла спати та зразу заснула. Але посеред ночі прокинулась вся мокра. І до мене зразу дійшло... у мене відійшли води.

- Тимуре! Тіма! Прокидайся!

- Що таке? — запитав спросоння він

- У мене води відійшли — я подивилась на нього. Його сон рукою зняло. Він встав з ліжка та подзвонив лікарю. Після почав одягатись. А вже потім почав збирати мене. Допоміг встати та одягтись. Ми вийшли з будинку та поїхали на машині у лікарню. Ми нікого не розбудили, бо це б була паніка, якої мені взагалі не треба.

Ми приїхали нас зустрів мій лікар. Мене повезли у палату. А мені ставало все гірше і гірше. Було дуже боляче.

Тимур.