Розділ 5 Візит мами Артема

Увечері Артем повернувся з роботи. Незабаром до нього зайшла мама — Євгенія Стеценко.

— Ну, показуй, де ти тепер живеш, — сказала вона, роззуваючись у передпокої.

— Проходь.

Євгенія зайшла до кімнати й уважно роздивилася довкола.

— Непогано. А чого так дешево здавали?

Артем на мить замислився.

— Є один нюанс.

— Який ще нюанс?

Він не встиг відповісти.

У дверях кімнати з'явився один із трьох потойбічних чоловіків.

— Добрий вечір.

Євгенія повільно повернула голову.

Кілька секунд вона мовчки дивилася на нього.

— А-а-а-а!!! Це хто?!!!!

П'ятеро істот миттєво зацікавилися тим, що відбувається. У дверях з'явилися ще двоє чоловіків і дві жінки.

Євгенія побачила їх.

— Я додому!!! Сину, виселяйся звідси!!!!

— Мам, заспокойся.

— Як я маю заспокоїтися?! Тут їх п'ятеро!

Одна з жінок захоплено подивилася на інших.

— Ви це чули?

— Чули.

— Вона кричить!

— І хоче, щоб він виселився!

На обличчях п'ятьох з'явилися задоволені усмішки.

— Нарешті! — вигукнув один із чоловіків.

Євгенія відступила до дверей.

— Чому вони радіють?!

Матвій визирнув зі своєї кімнати.

— Ви перша людина за останній час, яка відреагувала так, як вони хотіли.

— Що?!

Аріна теж вийшла в коридор.

— Вони намагаються нас налякати відтоді, як ми сюди заселилися.

Євгенія подивилася на неї так, ніби почуте було ще дивнішим за самих істот.

— І ви досі тут?!

— А куди нам іти? — запитала Аріна.

— Звідси! Куди завгодно!

Один із чоловіків задоволено кивнув.

— Оце я розумію — нормальна реакція.

— Абсолютно нормальна, — погодилася одна з жінок.

— Не те що ці четверо.

— Я все чую, — сказала Аріна.

— І добре.

Євгенія вже взувалася.

— Артеме, я серйозно. Збирай речі й виселяйся.

— Мам, вони нам нічого не зробили.

— Вони привиди!

— Ми не домовлялися, що ми привиди, — обурилася одна з жінок.

Євгенія завмерла.

— Воно ще й сперечається?!

— «Воно»?! — обурилася жінка.

— Не сперечайтеся з моєю мамою, — попросив Артем.

— Вона перша почала!

Артем потер перенісся.

— Я зараз почну розуміти, чому Матвій скаржився на свій робочий день.

Євгенія відчинила двері.

— Сину, я пішла. Але ти подумай над тим, що я сказала.

— Подумаю.

— Серйозно подумай!

— Добре.

Євгенія ще раз обережно визирнула з-за дверей.

П'ятеро дивилися на неї.

Вона швидко зачинила двері.

У квартирі запала тиша.

А тоді один із чоловіків урочисто промовив:

— Ось. Нарешті нормальна людина.

— І кричала, — додала жінка.

— І хотіла втекти.

— І сказала виселятися!

П'ятеро виглядали так, ніби щойно здобули найбільшу перемогу за останні роки.

Аріна схрестила руки.

— Заспокоїлися?

— Ні, — відповів один із чоловіків. — Але наша репутація ще не втрачена.

Матвій пирснув зі сміху.

Після кількох днів невдач п'ятеро потойбічних мешканців нарешті отримали доказ, що проблема була не в них.

Проблема була в цих чотирьох.