Глава 18 (3) від 15.08

– А ви, леро Діманж, на заняття не збираєтеся? – звернувся Реністер вже до Таль, яка сто разів пожалкувала, що замріялася і не пішла кудись подалі від герцога, як це зробила наставниця лера Дімрі. – І чому це ви, дозвольте запитати, всміхаєтеся?

«Твоїм майбутнім проблемам!» – заспівала кожна клітина Тальяни, але зовні вона намагалася залишитися незворушною.

– Зрозуміло тому, як спритно ви загасили конфлікт, – поважно відповіла вона. – Хоча на вашому місці я не була б такою суворою до лери Грінрідж. Дівчинка лише висловлює власну думку, відмінну від думки більшості...

– Відтоді як вона стала нареченою для драконів, про власну думку їй варто забути, – заявив цей... цей лускатомордий тиран!

– Слухаю я вас, пане герцогу, і тішуся, що більше не є однією з наречених, – скривилася дівчина.

– Як це не є? – підняв брову чоловік.

– Я ж тепер наставниця, – пояснила Таль очевидні речі, – отже, недоторканна і...

– Леро Діманж, ви, здається, не зовсім розумієте, в якому становищі знаходитеся, – безцеремонно перебив бастард, і на його губах заграла на диво огидна посмішка, що обіцяла невідомі біди. – Так, зараз ви наставниця, але це тільки тимчасово. До того ж ви єдина з наставниць, хто є драконячою обраницею, решта ваших колег не відзначена цим благословенням. А це означає, що вам теж належить стати дружиною когось із драконів.

– Що ви таке кажете? – серце Тальяни застукотіло швидко і тривожно. – Адже я не підійшла нікому з драконів і провалила цілих три сезони відбору.

– Тоді не проваліть і четвертий, тільки й усього, – знизав плечима Реністер. – Як розпорядник відбору я простежу за тим, щоб цього разу осічки не було. І у ваших же інтересах не чинити опір і не влаштовувати проблем, тому що у не найвдалішому випадку вас можуть просто змусити вибрати когось певного...

– Що?! – вигукнула Таль куди голосніше, ніж належало вихованій лері. – Як це змусити?

Погляд дракона став поблажливим, у ньому проклюнулися навіть нотки жалості:

– Невже ви справді думали, що вам дозволять зняти мантію наставниці, залишити стіни академії й поїхати додому?

– Але ж мені обіцяли! – Тальяна відмовлялася вірити, що весь цей час її просто водили за ніс. – Як тільки я досягну повноліття і зможу розпоряджатися сімейною спадщиною...

– Леро Діманж, ви справді настільки наївні? – знущальна посмішка сповзла з обличчя чоловіка, тепер воно стало серйозним і жорстким. – Кожна жінка, сумісна з чоловіком-драконом, має виконати свій обов'язок і народити йому нащадків, продовживши драконячий рід. Для нас цінна кожна (кожна!) людська дівчина, здатна виносити спадкоємця. Навіть така нестерпна, якою є ви. Хоча тепер мені зрозуміло, чому цілих три сезони виявилися для вас невдалими.