Глава 16 (4) від 06.08

Дівчина крутилася в ліжку, а зсередини по тілу розлився нестерпний жар, ніби вогонь пробрався під шкіру і гуляв жилами. Що відбувається? Як це зупинити? Тяжко дихаючи, вона чіплялася судомно стиснутими пальцями за простирадло, стогнала крізь стиснуті зуби і мріяла, щоб настало полегшення, але воно не наступало.

Невже... Невже саме це і є покарання, про яке казав принц? Інших пояснень просто не було.

Дійсно, те, що відбувалося, було дуже схоже на кару. Але за що? Чим Тальяна заслужила такі муки? Тим, що іншосвітянка? Справді, краще б принц просто викликав сторожу, щоб ті кинули її до в'язниці... Угу, під тортури.

Таль втратила рахунок часу, їй здавалося, що все це триває вже кілька годин, хоча небо за вікном, що поступово ставало рожевим, підказало: не більше двох, які тяглися для неї нескінченно довго. Їй хотілося провалитися назад у сон і забутися, але не виходило. Часом виникало бажання просто зникнути, щоб більше не відчувати цієї муки, що спалює зсередини. Та що ж це таке, зрештою?!

Пульсуюче сяйво привернуло розфокусований від нестерпних страждань погляд. На столі щось світилося. З чого б це раптом? Та й що там взагалі могло світитися? Там же всього лише кілька книг із заклинаннями, папір, письмове приладдя... і злощасна драконяча лусочка. Придивившись, Таль зрозуміла, що світло видає саме вона, ця чорна пластинка, через яку вночі було стільки галасу.

Дівчина хотіла б підвестися і роздивитися те, що відбувається, ближче, але зробити це не було ніякої можливості: її скручувало від болю і жару, заважаючи володіти власним тілом. Тим часом Тальяна не могла не звернути увагу, що лусочка світилася в такт хворобливим нападам, що розривали тіло, це був немов спів в унісон. Спроби застосувати на собі цілющі чари успіху не мали. По-перше, спробуй почаклувати, коли тебе плющить і ти готова на стінку лізти від болю, по-друге, гидота, яка струмувала зараз по жилах Таль, була надто потужною і всепоглинаючою і цим слабким спробам не піддавалася.