Глава 16 (3) від 05.06

Коли дівчина все ж таки не втрималася і позіхнула, прикривши рота долонею, шатен з явним жалем мовив, що вже пізно і йому час іти. Ще б пак! Спати залишилося якихось пару годин. Що б він тут не шукав, але схованку Тальяни, здається, не виявив. Принаймні поки що. Ну, або вдав, що нічого такого не помітив. А вона ж була, схованка ця.

– Сподіваюся, цієї ночі ви більше не плануєте жодних експериментів? – запитав дракон на прощання. – Ви кажіть, якщо що, не бентежтеся. Може, я підстрахую...

– Запевняю вас, лере Ястридж, ЦІЄЇ вночі я зовсім точно збираюся спати без задніх ніг, – рішуче відповіла Таль.

– О, значить, щось цікаве заплановане на наступну? – зловив він її на слові. – Втім, – лер Ніколас весело глянув на обличчя дівчини, яке видало її з головою, – не наполягатиму. Як уже казав, сподіваюся, що скоро ви самі вирішите бути зі мною більш відвертою, адже, може так статися, тут, – лускатий обвів поглядом простір, явно маючи на увазі не спальню Тальяни, а взагалі палац, – я єдиний, хто справді на вашому боці.

Підморгнувши на прощання, драконище, мало не насвистуючи, вирушив геть коридором, гордо крокуючи в плащі, що розвивався за спиною, завдяки чому його піжамні штани вже ні для кого не були таємницею. Добре хоч наставниці розійшлися по кімнатах і його в такому неповторному образі ніхто не бачить. Стискаючи в руці гладеньку чорну лусочку, яка, здавалося, випромінювала тепло, дівчина деякий час дивилася вслід шатену, що поступово віддалявся, а потім повернулася в кімнату і поклала лусочку на край столу. Та, здавалося, вітально блиснула, наче підморгуючи. Ух, мабуть, уява розігралася від недосипання.

Ідучи до ліжка, Тальяна на ходу розстібала сукню. Потоком магії відправивши її на стілець, вона, залишившись у нижній сорочці і не змінюючи її на нічну, так і залізла в ліжко. Не до відповідного вбрання вже. Виспатись, їй необхідно виспатися і відпочити перед завтрашнім непростим днем. Початок занять із обраницями, можливі перші конфлікти та з'ясування стосунків… Все це вже зараз не додавало оптимізму, а тут ще цербер-герцог та наглядач-барон. Втім, могло бути гірше, куди гірше, тож треба радіти й цьому.

Але даремно Таль думала, що найгірше залишилося позаду і решта ночі мине спокійно. Вона й сама не зрозуміла, коли випливла з важкого сну у дійсність. Випливла в муках, бо наче вся горіла.