Глава 16 (2) від 04.08 (2)

А потім барон ступив особливо розмашисто, відкрилася пола його плаща, і Таль побачила, що чоловік одягнений у... шовкову піжаму! Дівчина нічого не могла із собою вдіяти, її пробрало на ха-ха. Дракон весь такий важний, крокує тут, можна сказати, долю підопічної вирішує, а сам з'явився в дівочих апартаментах, вважай, у спідньому!

Помітивши плечі Тальяни, що злегка тремтіли від ледве стримуваного сміху, і те, куди був спрямований її погляд, Ястридж кашлянув і щільніше запахнув плащ, ховаючи піжаму.

– Ви смійтеся, смійтеся, не соромтеся, – заявив він незворушно. – Хоча у моєму зовнішньому вигляді немає нічого дивного: ви своїми «експериментами» розбудили мене посеред ночі, і якби я витрачав час на одягання, то прийшов би куди пізніше, а значить, і пан герцог допитував би вас набагато довше…

Від цих слів всі веселощі миттєво завершилися. І справді, лер Ніколас, можна сказати, стрімголов нісся на шум (добре хоч взагалі не голий прибіг), а вона сміється. Але... як же смішно він виглядає! Таль не встигла достеменно роздивитися, який саме малюнок був на бежево-коричневих піжамних штанях, але, здається, він до болю нагадував маленьких дракончиків.

Якби в кімнаті і витала якась романтична атмосфера (Ястридж, нехай і має простакувате і не дуже виразне обличчя, але, в принципі, не дурний собою, та й характер у нього досить приємний), то вже після цих «дракончиків» ні про яку романтику не могло бути й мови. Бачачи барона, вона, мабуть, постійно їх згадуватиме. Головне – більше не сміятися так відверто.