Глава 16 (1) від 04.08 (1)

Як би там не було, вона не збиралася ні підтверджувати, ні спростовувати його здогади, а продовжувала відмовчуватися і просто спостерігала за чоловіком, що ходив по її кімнаті. У цей пізній час він був одягнений у темно-коричневий плащ із легкої тканини, що повністю приховував тіло до самих п'ят, і чоботи з тонкої шкіри йому в тон. У той час як удень на лерові Ніколасі (втім, як і на Реністері) були полегшені обладунки та плащ із щільної тканини із захисними пластинами на плечах, при цьому барон віддавав перевагу одягу коричневих тонів, а герцог – темно-графітовому, майже чорному. І в одного, і в іншого обладунки були оздоблені, як тепер зрозуміла дівчина, лускою власної звіриної іпостасі.

Як Таль вже знала, дракони зазвичай одягаються в одяг того кольору, який відповідає їхній тваринній сутності. А це означає, що Ястридж коричневий дракон (швидше за все, земляний), Реністер графітово-чорний (можливо, туманний чи грозовий), ну а кронпринц чорний, як найтемніша ніч.

«Дракон смерті», – чомусь подумалося їй.

Тальяна розмірковувала, як би з усіма почестями і максимально ненав'язливо вивести лускатого зі спальні, бо спати хотілося неймовірно, а позіхати при сторонньому чоловікові соромилася, тож доводилося стримуватися. Вона, звичайно, дуже йому зобов'язана і безмежно вдячна, що відгукнувся на заклик про допомогу і підтримав у скрутну хвилину (дійсно як справжнісінький друг), проте... Ні, ну правда, ходить, як у себе вдома, вивчає обстановку і, здається, взагалі не планує повертатися до себе. Невже справді вишукує в її кімнаті щось заборонене, щоб потім відзвітувати перед другом?