Глава 14 (3) від 30.07

Шатен виглядав дещо здивованим (вочевидь, теж подумав, що принц своїми лусочками просто так не розкидається), проте продовжив виступати на боці дівчини.

– От бачиш, Рінгере, – заявив він. – Нічого кримінального.

– А я так не вважаю, – герцог був невблаганний. – Тобі чудово відомо, хто господар цієї речі, і так легко він би її не втратив. Якщо наша проблемна наставниця якось йому нашкодила чи планувала нашкодити, то позбавлення магії видасться їй просто казкою.

Так, секундочку! Це Тальяну зараз у замаху на спадкоємця підозрюють? Ну чудово просто! Дівчина відкрила було рота, щоб обуритися і заявити, що у неї подібного і в думках не було, проте її зупинив застережливий погляд лера Ніколаса. Потім він швидко підморгнув Таль і обернувся до друга:

– Ну знайшла вона лусочку, каже ж. Не тільки ми, дракони, на всілякі блискітки ласі та схильні збирати скарби. Давай цього разу пробачимо лері Діманж цю маленьку слабкість, а надалі я особисто стежитиму за тим, щоб у її кімнаті не було речей, наявність яких може бути зрозуміла неправильно.

– Ти?

– А чому ні?! Візьму, так би мовити, опіку, допоможу уникнути неприємних ситуацій, убережу від можливих дурниць... Ми ж не хочемо, аби на відборі виникли проблеми? А лера Діманж, як виявилося, дуже схильна їх створювати. Але… – перебив він Реністера, який, мабуть, хотів сказати, що за такого розкладу безпечніше взагалі позбутися такої проблемної наставниці, – саме вона, на відміну від інших наставниць, чудово розуміє, як це – бути драконячою нареченою, бо сама побувала в цієї ролі, а значить, краще і тонше відчуває потреби обраниць і знайде найкращий підхід до дівчат.

– Невже тобі дійсно хочеться у все це вплутуватися?! – з сумнівом глянув на шатена бастард. – Нянчитися з цим головним болем...

Під «головним болем» він, зрозуміло, мав на увазі Тальяну, і в інший час вона б сто разів образилася, але зараз у голосі бастарда промайнула невпевненість, ніби він справді розмірковував над пропозицією бойового товариша.

– Якщо вже я вирішив залишитися в столиці довше, чому б мені не надати тобі посильну підтримку і допомогу?! Можливо, і собі наречену знайду, – заявив Ястридж з пустотливою усмішкою. – Не завжди ж мені в холостяках бігати. Та й тобі буде набагато легше зосередитися на своїх обов'язках, якщо знатимеш, що лера Діманж під моїм наглядом...

– Під наглядом, кажеш... – Реністер затримав погляд на другові, потім перевів його на Тальяну і нарешті з явним жалем випустив дівчину з пут. – Що ж, леро Діманж, поки що вдача на вашому боці, але це лише поки що! Не думайте, що тепер ви можете розслабитися і виробляти все, що спаде на думку. Ще одна витівка з вашого боку…

– Жодних витівок! – одразу ж запевнила вона і відійшла подалі від агресивного бастарда, тим самим опинившись ближче до шатена. – Тепер у мене є надійний опікун, і я в жодному разі не хочу його підвести.

Так, Тальяна зараз готова пообіцяти що завгодно, аби Реністер забрався з її кімнати і хоч ненадовго дав спокій. І, звісно, ​​не позбавляв магії. А про те, що буде завтра, вона подумає завтра.