Глава 14

Поява Ястриджа миттєво розрядила обстановку. Він, наче ковток свіжого повітря, що увірвався в затхле приміщення, зруйнував атмосферу безвиході, дав надію на кращий результат. Присутність герцога більше не відчувалася так гостро і тяжко. Хоча… хто знає? Раптом цей драконище тільки погіршить ситуацію і підтримає свавілля друга, а не припинить?

— Навіть якщо ми проти, ти все одно вже приєднався, — буркнув бастард. — Я, якщо ти раптом не помітив, проводжу допит... і не тільки...

Він трохи послабив пута, але не відпустив дівчину, продовжуючи нависати. Косий погляд, який дракон з роздратуванням кинув на новоприбулого, ясно демонстрував, що йому завадили розважатися і перервали на найцікавішому.

— Рінгере, ну ти знову за своє?! — підняв очі вгору шатен. — Я все думав, що тут за шум-гам коїться, а це ти вкотре допитуєш леру Діманж. Ще не втомився, га? Дай дівчині виспатись, у неї трудовий день попереду.

— Дав би, і з превеликим задоволенням, якби наша юна наставниця сама не змусила прибігти весь викладацький склад, — невдоволено зауважив брюнет. — Тож не я це почав, але закінчу саме я.

Чесно кажучи, він був мав рацію. Якби ритуал пройшов тихо-мирно, Реністер не вдерся б зараз у кімнату і не почав удавати із себе великого дізнавача. Проте ритуал пройшов так, як пройшов (і добре, що хоча б так), тепер нічого не вдієш. Проте хоча б іншосвітянська сутність Тальяни знову під замком, бо якби герцог відчув ще й її...

— Що ще вона наробила? — лер Ніколас підійшов ближче. — Неправильно вдягла нічну сорочку? Чи не в той бік косу заплела?

— Не примушуй ситуацію виглядати безглуздо, і жартам тут не місце, — процідив герцог. — Он там, у казанку, наслідки невдалого експерименту, який, можливо, міг підірвати весь палац.

— Ну не перебільшуй, — Ястридж теж сунув носа в котел, скривився і помахом руки розвіяв залишки смердючого варева. Одразу стало легше дихати. — Ну що тут такого, зілля не вдалося. З ким не буває?! Що їй тепер, під вартою сидіти?

— Ніхто не змушував її магічити серед ночі і проводити небезпечні експерименти просто під носом у королівської родини! — вимовив бастард. — А якби трапилося щось серйозне та хтось постраждав?

— Але ж не постраждав, — шатен окинув поглядом кімнату. — Вибух був не такий вже й великий. Бачиш, навіть книжки із полиць не позлітали.

— Тут, у цій частині палацу, знаходяться драконячі обраниці. Мені що, треба тобі пояснювати, наскільки цінна кожна з них?! — магічна хватка чоловіка знову стала сильнішою, нагадуючи, що розслаблятися зарано. — А тому... я планую заборонити лері Діманж використовувати магію. Гадаю, після цього вона обережніше вплутуватиметься у всілякого роду авантюри і стане куди обачнішою. Оточуючі від цього лише виграють.

Що? Заборонити чаклувати? Та це все одно що руки вирвати! Що Тальяна зможе зробити без магії? Що протиставить примхливим і норовливим дівчатам, не кажучи вже про драконів-наречених, які, навіть незважаючи на статус наставниці, ні-ні та і заглядаються на неї саму?! Ні, він цього не зробить! Не зробить же?

Залишитися без магії... Ні, це неможливо! Коли Тальяна якраз відчула її красу, коли майже забула, як бути звичайною людиною... Стривайте! Невже це і є те саме покарання, про яке казав кронпринц?! Саме тому він їй нічого і не зробив? Бо має вірних підлеглих, які зроблять всю брудну роботу за нього? І ці підлеглі, безперечно, отримують величезне задоволення від того, чим займаються.

Тальяна ні жива ні мертва дивилася в задоволені очі Реністера, які на мить стали звіриними, нагадавши про дракона, що живе всередині. Він побачив, що її налякали його слова, зрозумів, чим можна натиснути, щоб утихомирити непокірну дівчину і приборкати її вдачу.

І так. Як би Таль не виривалася, хоч би як не чинила опір, йому цілком під силу запечатати її магію, і тоді вириватися вже не буде сенсу, вона стане звичайною пустушкою, не здатною навіть до елементарних речей.

І виникло бридке почуття, що герцогу потрібен просто привід, щоб позбавити її магії. Тоді Тальяна стане легкою здобиччю... та практично для кожного! Яка вже тут наставниця? Вона навіть як драконяча обраниця навряд чи підійде, а от на роль безвільної коханки цілком згодиться.

І Таль інстинктивно повернулася до Ястриджа, глянула на нього як дитина, що потрапила в халепу, дивиться на дорослого, схопилася як за останню ниточку надії. Чомусь виникло стійке відчуття, що якщо хтось і зможе допомогти і якось утихомирити королівського бастарда, то тільки він. Між цими двома якісь дивні стосунки, які не вписуються в канони середньостатистичного керівника та підлеглого. Вони, безперечно, не тільки бойові соратники, що служать одному господарю і стоять із ним на полі бою пліч-о-пліч, а й хороші друзі.

І лер Ніколас прислухався до безмовного благання, повіки над його жовто-зеленими очима злегка здригнулися, ніби сигналячи, що він почув її мовчазний заклик і прийняв до відома.

— Стоп-стоп-стоп, Рінгере! Що означає «заборонити використовувати магію»? — насупився барон. — Лера Діманж одна з наставниць, так не можна.

— Це до сьогодні вона була наставницею, — посміхнувся Реністер, — а зараз...

— І що ж змінилося зараз? — не здавав позицій шатен. — Навіть наставниця може наплутати із зіллям, ніхто не застрахований від помилок.

— Лере Ястридж, ви так захищаєте леру Діманж, ніби перебуваєте з нею в змові, — примружився герцог.