Глава 13 (5) від 26.07

Оскільки він чудово знає, що це за лусочка (бо просто не може не знати), йому важливий сам факт того, як вона опинилася в спальні. Ну, і яким саме чином власник її впустив. Хоча яка йому взагалі різниця, з ким проводить час Тальяна? Вона не повинна перед ним звітувати!

«Повинна!» – заперечив внутрішній голос.

І дійсно, зобов'язана. В академії до стосунків із представниками протилежної статі ставляться дуже суворо. Тут закрита територія, куди не допускають сторонніх чоловіків, а жінки недоторканні. Драконячі наречені повинні залишатися цілими, неушкодженими... і незайманими, це закон, тому наречені з'являються в цій частині замку тільки в чітко відведений час. Однак і наставниці повинні дотримуватись пристойності та охороняти свою честь анітрохи не менше, ніж їх підопічні, а оскільки Реністер є розпорядником відбору і всім тут заправляє, то справді має право «качати права» та бити на сполох. І тепер залишається лише гадати, що ж врешті переможе: запитальна магія бастарда чи запечатувальна сила кронпринца.

Дракон, нахилившись до самого обличчя Таль, здавалося, дивився в душу, копався там, намагався вивідати таємне. Дівчина навіть відсунутись не могла, не пускали магічні пута, якими спеленав її лускатий. Його очі продовжували гіпнотизувати, заманювати, підкоряти.

– Ці губи вміють брехати, – його палець торкнувся рота Тальяни, окреслив контур. – А що ще вони вміють, м?

В сенсі?! Що це за натяки? Що за погляди?

«Та забий! Розслабся і піддайся!» – прошепотів той, хто зазвичай сидить на лівому плечі. Ну цей, який із ріжками, хвостиком і весь у чорному.

«Не піддавайся! Тримайся! Продовжуй чинити опір!» – умовляв той, хто з крильцями, німбом і весь у білому, влаштувавшись на правому плечі.

– Хм... А ви всім дозволяєте так легко себе скувати і виробляти що заманеться? – пальці чоловіка вирушили гуляти по обличчю дівчини, досліджуючи, ледь відчутно торкаючись. – Скільки вже було таких? Адже я не перший? Той, хто був тут сьогодні, робив те саме?