Глава 13 (4) від 25.07 (2)

Тальяна й сама не розуміла, чому приховує, що в неї в гостях побував проклятий принц. Але коли спадкоємець престолу побажав, щоб про його візит ніхто не знав, навіть єдинокровний молодший брат, так тому і бути, Таль збереже це в таємниці. Так і взагалі. Скажи вона, що за гість навідався в її спальню посеред ночі, одразу виникло б питання, а чого це Ронан Руанд до неї завітав і чим вони разом займалися.

«Та так, нічим особливим: принц просто відчув, що я заборонений ритуал проводила, і вирішив допомогти...»

Угу, дуже гідна відповідь. Можна не сумніватися, чогось подібного герцог від неї і чекає.

– Отже, мені повторити питання? – у голосі чоловіка з'явилася загроза.

– Я в-вже д-дала на нього в-відповідь, – насилу сказала Тальяна.

Губи дівчини майже відмовлялися слухатися і практично жили своїм життям, так і намагаючись сказати зайве. Але ні, не казали, їх ніби щось запечатувало, не давало проговоритись, і бастард це відчував, тому посилив магічний тиск, прагнучи зламати невидимий бар'єр, який захищав від необережних слів.

– Ні, ви не відповіли, – повітря довкола чоловіка густішало, давлячи, напираючи. – Тоді спитаю інакше: хто був у вас у кімнаті?

Ах, яке правильне питання! І яке небезпечне.

– Навіщо він приходив?

А Таль все мовчить.

– Що ви разом робили, якщо він навіть лусочку з обладунків упустив?

Губи Тальяни вели шалену боротьбу з незрозумілими силами, які впливали на них з обох боків. Одна намагалася розговорити і змусити зізнатися, інша запечатувала вуста і не давала проговоритися. Здається, принц Ронан наклав на Таль якесь закляття, яке тепер заважало її допитати та дізнатися правду. Чудове рішення, право слово, та тільки герцог все більше гнівається, тому що не може отримати бажане.