– Якщо хочете мене покарати... – Таль замовкла, бо в коридорі почувся шум і тупіт ніг.
– Леро Діманж, що ви знову вчудили? – пані Кнолідж практично ломилася у двері. – Негайно відкрийте!
Тальяна та принц перезирнулися. І вона, чекаючи побачити в його очах урочистість, мовляв, «Ось, зараз ви понесете заслужену кару!», здивувалася, коли він не виявив з приводу нічних гостей, що топталися під дверима, ані найменшого ентузіазму. Більше того, кронпринц, окинувши швидким поглядом бедлам, що коївся в спальні, підняв руки, посилаючи кілька енергетичних згустків, – і сліди недавнього ритуалу, разом із безладдям, почали стрімко розсіюватися, все ставало на свої місця.
– Леро Діманж, ви мене чуєте? – розпорядниця гнівалася все сильніше.
– Мене не повинні тут бачити... – тихо промовив чоловік, роблячи кілька пасів, завдяки чому в ще недавно порожньому казанку Тальяни завирувало якесь пахуче зілля. – Скажете, що провели невдалий експеримент, – аромат зілля став стрімко псуватися, поки не запахло гаром, після чого вміст казанка розплескався по підлозі й найближчій до нього стіні.
– Та як ви взагалі сюди потрапили? – Таль тільки і встигала що стежити поглядом за речами, що літали по спальні. – Я гадала, що моя кімната надійно захищена від вторгнення. Я все ж таки наставниця...
– Тільки не від мене... Я прийду завтра в цей же час, – дракон повів рукою, начаровуючи напівпрозорий блакитний серпанок порталу. – І ви питали про покарання? Якщо все так, як я думаю, то, на жаль для вас, ви неодмінно його отримаєте, і не далі ніж сьогодні вночі.
І що мають означати його слова? Про яке таке покарання йдеться? За Тальяною прийдуть стражники і потягнуть до каземату? Але тоді кронпринц не призначав би побачень на завтрашню ніч. Хоча він не сказав, що прийде саме до неї в кімнату. Раптом йому не важливо, куди з'явитися, що у її спальню, що у камеру темниці...