Глава 12

Поки Таль після злиття приходила до тями, звикаючи до нових відчуттів і намагаючись споріднитися з артефактом, який тепер став частиною неї самої, дракон завершив ритуал та розвіяв непотрібний вже щит. Магічні завихрення згасли, потріскування магії змовкло, залишилися лише зовнішні наслідки минулого дійства. Частина кімнати, що знаходилася всередині щита, була в повному хаосі, як після розгрому, настільки відчутні магічні потоки там вирували ще зовсім недавно. Речі розкидані, книги розхристані й ґрунтовно пошарпані.

Дісталося й території, що розташовувалася за щитом. Через ті проломи, які в ньому виникли, магічні потоки вирвалися назовні і теж навели шереху: ліжко в безладі, ніби там хтось влаштував бої подушками (ну, чи інтим-марафон), фіранка на вікні наполовину зірвана, нічна сорочка, що до цього висіла на стільці, лежить на підлозі мальовничою пом'ятою калюжкою, а сам стілець перевернутий... Ох, а це означає, що зараз сюди збіжаться як мінімум наставниці і якнайбільше з'явиться Реністер, щоб особисто проінспектувати проблемну викладачку.

Але набагато страшнішим за герцога був інший дракон, який тепер знав секрет Тальяни і знаходився далеко не в найрайдужнішому настрої. Їй було страшно подумати, що могло статися, якби принц не втрутився і не заспокоїв непокірний артефакт. Але, з іншого боку, якби він не з'явився і не потривожив спокій Таль, можливо, вона все ж таки змогла б вдало провести ритуал? Тепер про це можна було лише гадати. Тальяну досі трусило після вторгнення в тіло чужорідної сили, драконячої сили, обгортаючої артефакт, яка зараз, дівчина гостро це відчувала, струмувала по жилах і наповнювала до країв. Хотілося позбавитися цих відчуттів, виштовхнути з себе чужу енергію, проте вона надійно угніздилася в новому вмістилищі та, судячи з усього, почала обживатися й освоюватися. Бути носієм чогось... Бр-р-р-р...

Але гаразд артефакт: після того, як закінчиться термін його дії, він просто розвіється без сліду. Так було з усіма попередніми магічними штуковинами. Хоча тепер із цього приводу теж виникли сумніви. А раптом... раптом усі вони все ще усередині неї? Раптом лускатий відчуває їх? Після фокусу, несподівано вчиненого виробом кульгавого Стю, ні в чому не можна бути впевненою. Можливо, у цих артефактів підводних каменів набагато більше, ніж можна було припустити... І зараз, у цю мить, така небезпечна річ знаходиться всередині Тальяни, стала частиною її самої...

Таль стояла ні жива ні мертва, дивлячись на проклятого принца, який, миттю оглянувши бедлам, що панував у спальні, почав неквапливо наближатися. Який він високий і величезний! Можливо, виною всьому обладунки, що надавали йому ще масивнішого вигляду. Вони куди доречніше виглядали б на полі бою чи військовому параді, а не в дівочій спальні. Та і його драконяча маска справляла зараз особливо лякаюче враження, втім, як і він сам. Стало страшно від одних припущень, що під нею може ховатися. А раптом там жахлива потворність? Подібні маски точно без причини не носять.

— Отже... іншосвітянка, га?.. — замислено промовив чоловік, повільно обходячи дівчину по дузі і скануючи вивчаючим поглядом. — І що мені з вами робити?

Нерви Тальяни напружилися.

Дівчина мовчала, судомно перебираючи в голові варіанти виходу із ситуації, але не знаходила жодного і просто чекала незрозуміло чого. Лопотати щось у своє виправдання було б шкода і просто марно, тому що відвернутися все одно не вдасться. Тіло скувало від первісного жаху перед цим вінценосним представником лускатих, який навіть на відстані викликав бажання просочитися крізь мостини і зникнути без сліду. Так, Ронан Руанд пригнічував однією своєю присутністю, а аура проклятого додавала його страшному образу ще більше зловісних фарб.

Тим часом спадкоємець схилив голову набік, продовжуючи вивчати Таль як якесь заморське звірятко. По суті, для нього вона була чужинкою. А що коли він раптом вважатиме її шпигункою чи взагалі змовницею, метою якої було зірвати відбір та покалічити мешканців замку? 

Ну ні, відповідати за те, чого і в думках не було, Тальяна точно не збиралася! Хоча якщо її вирішать звинуватити у всіх смертних гріхах і стратити під шумок, у неї навряд чи дістане сил якось перешкодити цьому. Втім, здаватися без бою вона теж не збирається.

— Я... не хотіла нікому нашкодити, — видавила дівчина, на її думку, головне. — Ні нареченим, ні тим паче королівській родині. Все сталося випадково...

— Що саме сталося випадково? — з іронією уточнив принц. — Ви випадково розклали приладдя для ритуалу? Чи випадково активували заклинання приховування? Чи випадково придбали заборонений артефакт? Або ж випадково згадали, що, виявляється, є тут чужинкою та це треба б якось виправити... і наскільки розумію, вже далеко не вперше?

Шах і мат. Контраргументи шукати безглуздо, треба зізнаватись і просити про поблажливість. За великим рахунком, вона опинилася в Тіріусі не з власної волі і покривати дядечка не планувала. Якщо все вийшло назовні, більше немає сенсу викручуватися. Так, її використовували, щоб підчепити могутнього драконячого чоловіка і підняти сім'ю Діманж, так, Таль зробила все, щоб цього уникнути і зірвати плани дядечка, так, їй довелося приховувати справжню сутність, щоб вижити в новому світі. Але, якщо так посудити, звинувачення в користі все ж таки краще, ніж у зраді та спробі змови.

— Я не шпигунка і не змовниця... — почала вона, але, здається, зробила тільки гірше, тому що погляд чоловіка став ще пронизливішим, він немов промацував її нутро, норовив зазирнути в душу. — Якщо хочете, я можу принести в цьому магічну клятву, — на думку не спало нічого більш дієвого.