Глава 11 (3) від 16.07

Тальяна дуже сподівалася, що кронпринц щось наплутав або просто її лякає і в артефакту немає ніякого «подвійного дна», про яке вона не знає. Однак внутрішній голос зрадницьки зазначив, що, цілком можливо, дуже навіть є, адже не дарма це заборонений артефакт, а його творець знаходиться поза законом. Подібні роздуми оптимізму зовсім не додали, проте дівчина намагалася відігнати неприємні передчуття та продовжила ритуал, поки камінь і справді не вибухнув.

Таль зашепотіла заклинання і почала злиття, з кожною миттю відчуваючи, як артефакт все сильніше наповнюється силою і як ця сила поступово починає проникати в неї, струмувати по жилах, пронизувати кожну клітину, вібруючи, змушуючи дрібно тремтіти. Однак незабаром Тальяну почало турбувати почуття розпирання, немов у неї вливали більше, ніж вона могла поглинути, і ці відчуття стрімко зростали. Артефакт, здавалося, нітрохи не втратив сили, навіть почав сяяти ще інтенсивніше, а дівчина була вже сповнена до межі і намагалася збагнути, куди подіти надлишки магії та як це зупинити.

Зараз усе відбувалося зовсім не так, як колись, коли Тальяна проводила ритуали у храмі. Мабуть, артефакт справді перенаситився енергією і, здається, готовий вибухнути. Таль зменшила магічний потік, але результату це не дало, артефакт тепер жив своїм життям і сяяв все сильніше, відмовляючись підкорятися та втихомирюватися. Та що ж це?! Досить, припини! Вона намагалася вгамувати неслухняну річ, яка іскрилася і мало не потріскувала, осяваючи кімнату яскраво-зеленим світлом, проте та не піддавалася.

Поглинути, увібрати в себе ще більше (хоча куди вже більше?!), от що потрібно зробити... але не виходило. Така міць просто не вміщалася в Тальяні та загрожувала розірвати її зсередини. Матінко, що ж тепер робити? Паніка, яку дівчина ретельно стримувала, поступово зростала, а ситуація виходила з-під контролю. Схоже, артефакт от-от вибухне. Чи стримає щит усю цю міць? Чи вибух розкидає по околицях шматки палацу та його мешканців?