Глава 10 (6) від 12.07

Так, переоцінила Таль свої можливості. Магічні ниточки так і норовили вислизнути з рук, рвалися геть, напруга зростала. Ні, не можна здаватися, не можна! Їй потрібно будь-що активувати артефакт і злитися з ним воєдино, щоб сховати власну сутність, тому що дівчина відчувала: попередній артефакт прямо на очах втрачає силу і стає марним, оголюючи справжню сутність Тальяни.

І вона пішла на черговий ризик: активувавши ще два накопичувачі, перенаправила енергію зі щита на артефакт. Хай краще так, аби спрацювало. Артефакт став стрімко наповнюватися силою (навіть надто стрімко, що було дуже небезпечно), простір усередині захисного бар'єру завібрував. Чорт забирай, здається, перегнула палицю. Намагаючись перерозподілити енергію і не давати надто багато, Тальяна відчула, що в неї темніє в очах: ​​давалася взнаки фізична та емоційна перенапруга, а старий артефакт повністю втратив силу.

Вперше з того часу, як опинилася у цьому світі, дівчина залишилася без маскування і відчула себе майже голою. Похитнувшись, вона ледь не випустила одну з магічних ниточок, але все ж таки зуміла її утримати і змусила себе продовжити. Намагаючись максимально розслабитися і відкритися для того, щоб увібрати в себе такий потужний енергетичний потік, яким був новий артефакт, Таль розуміла, що вона за крок від провалу і має один єдиний шанс.

Ритуал був на межі зриву. Дорога кожна мить, треба якнайшвидше завершувати, щит от-от лусне... Прокляття, злиття йде не так, як повинно! Бісів Реністер! Все через нього! Якби не перехопив її тоді, якби вона змогла нормально провести ритуал…

– Я б не радив вам поспішати зі злиттям, інакше заклинання зірветься і ви рознесете половину палацу, – пролунало раптом зовсім поряд.