Глава 10 (5) від 11.07

Зараз, поки вона ховається у стінах академії та захищена статусом наставниці, майбутнє Таль залежить лише від неї самої. Ну, і ще від ступеня підозрілості Реністера, вочевидь. І вона має намір зробити все, що тільки можливо, щоб і надалі залишатися в цій обителі, тобто подалі від найдорожчого родича. Тому Тальяна, прагнучи відмовитися від тривожних думок і намагаючись мислити у позитивному ключі, направила всі свої сили на проведення ритуалу. Головне – у жодному разі не панікувати, не дозволити магії вийти з-під контролю.

Шепчучи необхідні заклинання, вона прикрила очі, віддаючись стихії. Ось так, спокійно та зосереджено, без поспіху, без нервів. Артефакт, що являв собою камінь краплеподібної форми, обрамлений тонким золотистим плетінням, як і належить, лежав на невеликій лавці в оточенні накреслених на підлозі магічних символів. Взагалі-то йому належало лежати на вівтарі, але через брак останнього довелося імпровізувати. Підкоряючись її голосу, артефакт сам собою піднявся і завис у повітрі, після чого заіскрився зеленим світлом.

Так, поки що все йде за планом. Тільки щит тремтить сильніше, ніж хотілося б, а разом із ним і коліна Тальяни. Але вона не впадала у відчай і продовжувала нашіптувати заклинання, готуючись до злиття. Символи навколо артефакту, накреслені ретельно приготованим зіллям (яке настоювалося цілий місяць, але було нітрохи не менш ефективним, ніж той розчин, що свого часу використовував дядько), світилися, сигналізуючи, що все йде правильно. Незабаром спалахнули й ті, які дівчина зобразила навколо себе. Але час від часу все ж таки доводилося відволікатися і звірятися з книгою, щоб підтримувати захист і не дозволяти йому розвіятися, випустивши назовні всю ту міць, яка зараз вирувала всередині.

З Тальяни вже зійшло сто потів. Коліна підгиналися, тіло наливалося втомою, два додаткові накопичувачі майже спорожніли. Артефакт, який все ще видавав сяйво, часом став пригасати. Погано, дуже погано, не вистачає потужності, занадто багато сил йде на підтримку захисту. Чорт забирай, як складно утримувати щит і намагатися контролювати артефакт. Чаклувати в закритому храмі було куди легше, не доводилося докладати стільки зусиль, щоб приховати магічний слід, там саме місце призначалося для проведення ритуалів і було оточене спеціальними чарами, які блокували та не дозволяли магії просочуватися назовні, що дозволяло зберегти безліч секретів і таємниць. Тут же, просто під носом у правлячої родини, магічити було майже самогубством.