Глава 10

Святкова вечеря пройшла для Тальяни набагато спокійніше, ніж вона побоювалася. Сидячи за викладацьким столом, їй було зручно стежити за нареченими та помічати їхні промахи. Як наймолодша з наставниць, вона розташувалася на самому краю, і від Реністера, який сидів на почесному місці в центрі, її відокремлювало чимало колег. Ястридж влаштувався поряд із другом, тому його товариства вона теж була позбавлена, що дозволило розслабитися і зосередитися на роботі. Рай та й годі! Досить з неї на сьогодні драконів, наспілкувалася.

Що стосується драконячих обраниць, то тепер дівчат розсадили за тим принципом, хто і з ким ділить апартаменти. І майбутні сусідки вже потихеньку налагоджували одна з одною стосунки, перешіптувалися, стріляли очима у герцога і віддавали данину шедеврам палацового кухаря. Лери Томсон, Бірідж і Грінрідж знаходилися за різними столами, і цьому можна було тільки порадіти. Лаіра поводилася за столом дуже і дуже непогано, давалося взнаки хороше виховання. Іарина була зразком вишуканості та гарних манер, підтримуючи імідж родини.

Ну а Ліора, скажімо так, була сама безпосередність, жувала з апетитом і досить вільно поводилася з ножем та виделкою, але хоча б пальці об скатертину не витирала. Так що на тлі двох дівчат, що їли руками, це ще виглядало досить непогано. З нею, звичайно, треба буде попрацювати, проте все не так сумно. Інші конкурсантки теж користувалися столовим приладдям (хто тільки виделкою, хто ще й ножем, а хто й зовсім лише ложкою, варварськи кромсаючи нею шматки м'яса), і це давало надію, що майбутній курс столового етикету ніхто більш-менш не завалить.

Після застілля було ще кілька танців, але цього разу Тальяна навмисне трималася подалі від обох драконів, які поволі обходили зал (вони в її бік — вона від них) і з перебільшеною увагою робила позначки в блокноті, спостерігаючи за підопічними. Після того, як герцог оголосив святковий вечір завершеним, пані Кнолідж побажала дівчатам доброї ночі й дозволила розійтися по спальнях. Зібравши навколо себе довірену їй групку наречених, Таль попрямувала геть із зала, щоб розвести їх по кімнатах, але перш ніж вийти відчула, що її проводжає чийсь уважний погляд. Так, той самий, що вона відчула під час вітальної промови бастарда.

Озиратися було страшно. Щось змушувало дивитися перед собою і вдавати, ніби нічого незвичайного не відбувається. Можливо, це було почуття самозбереження? Якнайшвидше залишивши просторе приміщення, вона ніби вивільнилася з чіпкого павутиння чийогось прихованого впливу і куди спокійніше попрямувала коридором до дівочих апартаментів. Щебет за спиною нагадував ті дні, коли вона сама в компанії дівчат слідувала за пані Лірой, боячись загубитися в палаці і потроху обживаючись на новому місці, яке стало для неї домівкою на чотири роки.

Провівши наречених і попередивши декілька сварок через невдоволення тим, кому яке ліжко дісталося, Таль з почуттям виконаного обов'язку попрямувала до себе. Ось вона, ніч, блаженний час, на який дівчина так чекала з тієї самої миті, коли в районі Зламаної вежі їй зустрівся Реністер. Саме зараз настав час здійснити те, про що думала цілісінький день.

Опинившись у спальні, Таль не просто замкнула двері, а й заблокувала її заклинанням. Так, про всяк випадок, бо справа, яку їй належало зробити, була не лише ризикована, а й дуже небезпечна. Хотілося б вірити, що все вийде вдало, проте занадто багато факторів, що заважають. Від самого початку все мало бути не так. Після лавки кульгавого артефактора Тальяна мала намір відвідати закритий храм, де вже чотири роки поспіль проводила ритуал злиття з артефактом приховування.

Однак королівський бастард її перехопив, перешкодив здійснити магічне дійство, і це загрожує проблемами. Час дії попереднього артефакту закінчиться сьогодні вночі, тому відкладати процедуру ніяк не можна, інакше їй загрожує викриття та… Ні, не думати про погане, не думати! Але знову виходити в місто не можна, тим паче вночі надто небезпечно. Та й герцог, напевно, приставив до неї хвіст. Так що на свій страх і ризик доведеться діяти експромтом, проводити ритуал прямо тут, у власній спальні, і молитися, молитися, щоб Реністер (як представник найсильнішого правлячого роду) не відчув його сили, не вловив специфічних вібрацій.

Зазвичай представники королівської сім'ї відвідують академію лише під час випробувань наречених чи заради якихось інших урочистих випадків, а решту часу перебувають у своїй частині палацу. Але тепер... тепер зовсім поряд, через кілька кімнат, оселився королівський бастард, і він може відчути як ритуал, так і сам артефакт. Втім, іншого виходу немає, ритуал провести вкрай необхідно.

Тому Тальяна, обклавшись усім необхідним і розкривши магічну книгу зі старовинними заклинаннями, найсильнішими і найпотужнішими з усіх, які їй колись доводилося створювати (а значна кількість була нею ще не випробувана), начарувала багаторівневий щит такої складності, що в неї затремтіли коліна від перенапруги. Уф, а це тільки початок. Але щит повинен стати ідеальним захисним бар'єром і приховати все те, що відбуватиметься в його межах. Таль використовувала це заклинання вперше, раніше не наважувалася, боялася не впоратися, проте сьогодні відступати нема куди, доведеться ризикнути, інакше завтра (а можливо, вже сьогодні вночі) вона і так все втратить, починаючи від становища і, можливо, закінчуючи життям.

«Дитя двох світів», — назвав її дядечко при першій зустрічі. Саме він вперше провів над Тальяною ритуал злиття із забороненим в офіційних колах артефактом приховування, покликаний приховати її іншосвітянську сутність, сховати справжнє нутро, залишивши лише відлуння магії цього світу. Щоб ні в кого не виникло жодних сумнівів: Таль нічим не відрізняється від інших. Щоб не з’явилося підозр, що вона інша. Щоб жодна душа навіть не здогадалася про її справжнє походження.