Глава 7

Тальяна сміливо зустріла ворожі погляди конкурсанток і відповіла ще більш кровожерливим поглядом. Дівчатка прикидають, чи варто з нею рахуватися? Можливо, розмірковують, чи зможуть впоратися з однією наставницею цілим гуртом? Ну-ну, не знають, з ким зв'язалися! Таль, користуючись тим, що вся увага зараз була звернена на неї, всміхнулася посмішкою хижачки і промовила:

— Дякую пану герцогу за неабияку довіру! Повірте, лере Реністер, ви назавжди запам'ятаєте цей знаменний день, коли доручили мені таку почесну місію.

Судячи з виразу його обличчя, іншої реакції від неї він і не очікував. І що це за драконище такий?! Подобається зачіпати беззахисну дівчину? Гаразд, щодо беззахисності це бабуся надвоє сказала. Таль за себе постояти вміла, але протистояти члену королівської сім'ї та представнику наймогутнішого роду зовсім не те саме, ніж рядовому дракону, нехай і аристократу. У нього і сила, і статус... і характер гірше не знайдеш.

— Так, наймиліші лери, — тим часом продовжила вона, перевівши погляд із задоволеного обличчя бастарда на різнобарвний натовп наречених, — саме я буду вашою незмінною супутницею весь цей час. Щоб із честю пройти випробування та увійти до драконячих родин, доведеться чимало попрацювати. Тож готуйтеся, спуску не дам нікому! — і підкріпила слова ще одним поглядом, який не віщував нічого доброго тим, хто тільки подумає ризикнути ставити їй перепони.

Здається, дівчата вразилися. У всякому разі, зашепотілися вони дуже жваво і косилися тепер на неї не тільки з ревнивою заздрістю чи несхваленням (кому приємно, коли приставляють цербера, який стежитиме за кожним кроком?!), але й і з побоюванням. Отож-бо й воно! Хоча, зізнатися чесно, Тальяна зараз блефувала. Вона чудово розуміла, що впоратися з цілою купою жіночої підступності буде непросто, їх сила в кількості, але виходу не було, та й завойовувати авторитет потрібно з перших секунд, інакше їй точно сядуть на голову.

Втім, якщо знадобиться, Таль ані на секунду не замислиться і прищемить ніс особливо нахабним обраницям, нехай лише дадуть привід. Здається, герцог це теж чудово розумів, для того все й замислив. Чи просто планує розважитися за її рахунок і скрасити собі нудні будні в компанії юних дівчат жіночими розбірками? Що ж, справа його, будуть йому розбірки, аби далі під неї не копав і обмежився такими от «забавами».

А потім було втомлююче оголошення правил відбору та розпорядку майбутнього навчання, за яким послідував розподіл по кімнатах. На щастя, три потенційні проблеми цього відбору, лери Грінрідж, Томсон і Бірідж, були розселені по різних спальнях, більше того, на пристойній відстані одна від одної: остання кімната правого крила дісталася Ліорі, третя від кінця лівого крила залишилася за Лаірою та апартаменти по центру (як найпочесніші) стали надбанням Іарини. Їх сусідок у розрахунок можна не брати, тому що саме ці дами верховодитимуть і перетягуватимуть ковдру на свій бік. Можна сказати з повною впевненістю, що незабаром з'являться три приблизно рівні коаліції, кожну з яких Тальяні доведеться взяти під контроль, щоб не допустити громадянської війни місцевого масштабу.

Закінчити з усіма організаційними питаннями вдалося лише через кілька годин, коли від дівочого щебету і калейдоскопа нових облич уже шуміло у вухах і рябило в очах. Але найцікавіше чекало попереду. Саме сьогодні відбудеться «вітальний вечір», на якому претендентки мають продемонструвати, що можуть і вміють на даний момент, починаючи від манер за столом (планується святкова вечеря) та завершуючи танцями. Показати, так би мовити, відправну точку, від якої доведеться рухатися вперед і вдосконалюватися. Завдання наставниць — ретельно стежити за підопічними, помічати всі помилки та робити відповідні записи.

Переодягнувшись у парадну темно-смарагдову сукню і підправивши зачіску, Тальяна з небажанням накинула на плечі викладацьку мантію (нічого-нічого, носити це формене вбрання залишилося всього рік) і провела зграйку довірених їй дівчат, серед яких була і лера Грінрідж, що продовжувала задумливо поглядати на Таль, у бальний зал, який тепер радував око накритими столами, розташованими по периметру. Центр приміщення, як і зазвичай у таких випадках, було звільнено для танців.

Відкрили вечір герцог Реністер, який повів у танці пані Кнолідж, та лер Ястридж, що став кавалером пані Лірой. Треба відзначити, що танцювали обидва чоловіки напрочуд гарно, так і не скажеш, що вони вояки, які провели на полі бою не один рік. Наставниці, зрозуміло, також продемонстрували високе мистецтво хореографії, ставши прикладом для драконячих обраниць. Після першого танцю пані розпорядниця, розкланявшись з герцогом, дала знак, що тепер прийшла черга наречених показувати все, на що здатні, а сама, як і інші наставниці, взялася ходити по залу і спостерігати.

Дівчата танцювали з ілюзорними партнерами, такими собі матеріальними напівпрозорими привидами, бо представляти обраниць потенційним нареченим ще зарано. Можна сказати, весь цей вітальний вечір і є першим випробуванням, яке їм доведеться пройти. Таль із цікавістю стежила за підопічними, прикидаючи, кому і скільки потрібно вправлятися і практикуватися, щоб досягти потрібного рівня. Вона, як і завжди, відповідально підійшла до своїх обов'язків і втомлено прогулювалася по периметру зала, спостерігаючи і вносячи записи до блокноту, доки не натрапила на живу перешкоду. Велику таку широкоплечу перешкоду з жовтими драконячими очима.

— А ви, леро Діманж? — запитав Реністер, що несподівано перегородив їй шлях.

— Ем, що «я»? — не зрозуміла вона, з подивом поглянувши на лускатого.