Глава 3 (3) від 19.06

– Та ось, лера Діманж знову відзначилася, – у голосі розпорядниці чулися звинувачувальні нотки. – Як саме, поки не знаю, але впевнена, що герцог Реністер розповість мені про це саме зараз!

Настоятелька зміряла Тальяну приреченим поглядом людини, яка вже звикла до неприємних сюрпризів, і втомлено поцікавилася:

– Що цього разу? Ви ризикнули підпалити пану герцогу одяг? Запустили жуків йому у волосся? Начарували червоний висип?

З кожною її фразою пані Кнолідж жахалася все більше, і цей жах, треба сказати, мав під собою основу, тому що колега перерахувала далеко не повний список того, що Тальяна свого часу виробляла з горе-нареченими.

– Дуже сподіваюся, що не було нічого настільки радикального, – процідила розпорядниця. – Інакше я вашій долі не заздрю! Герцог не той, хто забуде подібні «жарти».

«О так, це я тепер і сама чудово знаю!»

– Леро Тальяно, настав час зустрічати наречених, – нагадала пані Лірой, тим самим рятуючи від подальших нападок пані Кнолідж і даючи шанс втекти. – Ваше завдання прийняти обраниць із усіма належними почестями. Хоча, як ви вже знаєте, цього року претенденток прибуде значно більше, ніж раніше.

– Значить, тепер ми селитимемо дівчат по троє чи навіть по четверо? – Таль із найцікавішим видом переключила увагу на наставницю, показуючи розпорядниці, наскільки віддається роботі. – А вони... ем, не поб’ються між собою? Ви ж пам'ятаєте про той інцидент минулого року... А тоді їх у кімнаті було лише по двоє.

– Якби однією з дівчат були ви, то я була б абсолютно впевнена: проблеми обов'язково будуть, – не дала про себе забути пані Кнолідж. – Смію сподіватися, що майбутні наречені виявляться більш адекватними. Ну а якщо ні... Тоді наше завдання надати їм достатню кількість уроків гарних манер.

– Неодмінно! – відгукнулася Тальяна натхненно. – Займусь цим особисто!

– Саме цього я й боюся, – пробурмотіла тепер уже пані Лірой. – Втім, у деяких випадках ваші методи справді можуть виявитися корисними.