Глава 3 (2) від 19.06

Співрозмовниця вирізнялася сухопарістю і склочністю, це були дві найяскравіші характеристики нахмуреної жінки, що дивилася на Таль із сумішшю обурення та несхвалення. Її світле просторе вбрання, як і зазвичай, не мало жодної зайвої складочки, надаючи манірного і пристойного вигляду.

Тальяна чортихнулася, бо зовсім трохи не дійшла до кімнати. Та сховає вона сьогодні цей проклятий артефакт чи ні?! Чому на її шляху обов'язково хтось вискакує, наче чортик із табакерки?

– Ем, а хіба я зробила щось не так? – Таль вирішила прикинутися шлангом.

– Напевно, якщо герцог терміново викликав мене до свого кабінету і натякнув, що мова піде про вас!

 «Треба ж, яка оперативність!»

– І куди ви, дозвольте спитати, ходили в такому вбранні? – продовжила допит розпорядниця. – Що за сукня? Що це за вигляд? Ви не забули, що не дворова дівка, а наставниця в Академії драконячих обраниць?! Нехай навіть наймолодша та проблемна.

Бісів Реністер! Це через нього вона забула про все на світі, у тому числі і про те, що потрібно знову переодягнутися у відповідне вбрання. Спочатку Тальяна збиралася розвіяти ілюзію зовнішності й змінити вбрання ще перед тим, як заходити в академію (приховавшись для цього за непроникним щитом), але оскільки сьогодні її ввели в замок майже під конвоєм, ні про які перевдягання не йшлося, а зараз вона просто розраховувала якнайшвидше опинитися у власній кімнаті і вже там, сховавши небезпечну річ, змінити і сукню. Але ні, їй знову завадили. Ну що за невдалий день, га?!

– Я... ходила в місто, не хотіла привертати увагу мантією академії, – на ходу вигадала дівчина.

– Подібним виглядом ви привертаєте увагу значно більше. Таких обносків стіни академії ще не бачили! – продовжувала пані Кнолідж.

Ну так, служниці не в парадних вбраннях на ринку розгулюють, що вже тут казати, та й Таль, начаровуючи собі одяг, намагалася зробити його не надто презентабельним, щоб уникнути зайвої уваги у злачних місцях. А то знаходяться й такі, хто не лише гаманець вимагатиме, а й сукню зніме, щоб вигідно продати.

– Що тут за гамір? – до них підійшла настоятелька, пані Лірой, яка була другою людиною після розпорядниці (хоча якщо зважати на присутність герцога, то вже третьою) і відповідала безпосередньо за наречених, а не за весь процес організації відбору.