Глава 2 (3) від 18.06

Академія драконячих обраниць займала східне крило королівського палацу і була пов'язана з основною будівлею рядом коридорів та відкритою галереєю, яку вихованки часто використовували для прогулянок. Це була закрита територія, куди дозволялося заходити лише обраним. Ну, і самим майбутнім нареченим, зрозуміло, яких сюди направляли після дуже ретельного відбору, щоб тут, у стінах академії, відбір продовжився, але вже на вищому рівні. Ті дівчата, кому пощастило пройти «фейс-контроль», вважали себе щасливицями, які тепер матимуть солодке життя в кишені. Це ж справжній фарт – виявитися придатною для виношування та народження драконячого спадкоємця.

Натомість Тальяна вважала, що до цих «щасливиць» ставляться не краще, ніж до племінних кобилиць, від яких господареві потрібно лише якісне потомство, тому всі ці три роки, проведені тут в якості нареченої, її не тішили, а лише обтяжували. Зате зараз, переступаючи поріг нехай і розкішної, але довгий час ненависної будівлі, Таль почувалася куди краще (ніби прийшла до школи вже після випускного, коли позаду контрольні та іспити), адже тепер їй не загрожувала доля тимчасової постільної іграшки. На даний момент вона в безпеці, тому що наставниці не підлягають добору, вони є кастою недоторканних.

– Покажіть мені, що у вас в сумочці, – зажадав Реністер, коли завів дівчину в приймальню перед своїм новим робочим кабінетом, що колись належав Маріссі Кнолідж, яка була попередньою розпорядницею відбору. Двері в коридор у цю мить зачинилися під рукою лера Ястриджа, після чого недвозначно клацнув дверний замок, а по дерев'яній поверхні пройшла хвиля запечатувальних чар.

«Замурували, демони!» – дуже доречно згадалася фраза з відомого фільму.

– Ви погано почули? Мені повторити прохання? – бастард кинув у її бік недобрий погляд, а потім опустив очі на сумочку.

Тальяна скам'яніла і вп'ялася пальцями в нещасну тканину, ризикуючи розірвати її на шматки.

«Все, Таль, добігалася, от і прийшов твій судний день».

Чотири роки їй успішно вдавалося приховувати правду, і ось тепер, коли до нормального життя залишилося рукою подати, з'явився цей всезнаючий і всевидючий індивід і в перші ж дні на новому посту може зруйнувати все те, чого дівчина так прагнула. І не просто зруйнувати, а пустити попелом за вітром, так що й сліду не залишиться.