3 Ніка

Від хвилювання, я всю ніч майже не зімкнула очей. Постійно думала про те, як мені завтра з'явитись в школі.

Згадавши насмішки і образи однокласників, я важко зітхнула. Якби раніше не виплакала  всі сльози, то напевно знову б розревілась.

Мене хвилювали не тільки паскудні однокласники та їхні тупі жарти, а й те, що тепер Ярослав Бондаренко зневажає мене і вважає нахабною сталкершею.

Ще вчора вранці бажання побачити хлопця своєї мрії, гнало мене до школи, а сьогодні все кардинально змінилося.

І чому я була такою дурепою? Навіщо понаписувала всі ті бісові листи? Відповідь з'явилась сама собою.

У мене не було друзів чи рідних, з ким я могла б поділитись тим, що у мене на душі.

Колись я всі свої дитячі секрети довіряла мамі, але, на превеликий жаль, зараз це було неможливо. 

Дякуючи постійним брехливим розповіддям моєї мачухи про те, яка я неврівноважена і психована, всі наші сусіди заборонили своїм дітям спілкуватись зі мною, бо боялись, що я можу їм нашкодити.

Моя зведена сестра робила все можливе, щоб і в школі зі мною ніхто не товаришував. Не знаю, що вона там наплела нашим однокласникам, але точно нічого хорошого.

Пишучи листи для Бондаренка, я таким чином ніби спілкувалась з близькою мені людиною і це допомагало мені почуватись не такою самотньою і нікому не потрібною, якою я була насправді.

- О, наша бідолашна закохана з'явилась, - єхидно сміючись, промовила Маргарита, щойно я увійшла вранці на кухню, щоб попити чаю.

Мені дуже хотілось багато чого їй сказати, але я змовчала, бо чудово знала, чим все це закінчиться.

Буде, як завжди. Ритка з мачухою накинуться на мене і доведуть до сліз.

Я мовчки зробила собі чай і кілька бутербродів із сиром та сіла за стіл їсти.

- Що тут у вас, дівчатка? - Поцікавилась мачуха, увійшовши на кухню.

- Мамо! Уявляєш! Наша Ніка по вуха закохалась у Ярослава Бондаренка! А він її відшив! - Радісно видала моя зведена сестра.

Від почутого, я мало не вдавилась. Яка ж вона підла і огидна зміюка.

- Це у нього батько депутат? - Запитала мачуха, оглядаючи мене з ніг до голови.

- Так! Ну, не дурепа? Хто він і де ця ненормальна? Хіба ж такий хлопець погляне на це руде одуробло?

- Ритуся, не обзивай сестру...

- Але ж це правда, а на правду не ображаються.

- Нехай і так, але можна висловлюватись м'якше. Нікуся, це добре, що ти цікавишся перспективними хлопцями, але шукай когось простішого. Під стать собі. Такі хлопці, як цей Бондаренко більше підійдуть Маргариті, бо вона і розумна, і вродлива, і талановита.

- Ага... Тому я і зустрічаюсь із сином власника кількох автосалонів. А тобі, дурепі, такі хлопці і близько не світять.

- Не хвилюйся, Нікуся. І ти знайдеш собі когось... Не дивлячись на те, що ти руда і паршивенька. 

Я більше не могла слухати цих двох гарпій, тому встала з - за столу і поспішила у коридор.

Взуваючись, я чула, як ті кляті мама з донею голосно сміялись. Як же вони мене дістали!

Швидше б закінчити школу і поїхати навчатись кудись дуже далеко, щоб не бачити їхніх підлих пик.

Наш будинок знаходився неподалік від школи. Чим ближче я до неї наближалась, тим сильніше билося моє серце.

Мені зовсім не хотілося знову бути посміховиськом. Від хвилювання, у мене аж подих перехопило.

Кілька раз глибоко вдихнувши і видихнувши, я набралась сміливості і увійшла в клас.

Дивним було те, що на мене ніхто не звернув жодної уваги. Прямуючи до своєї парти, я мало не наступила на якісь фото. 

Я присіла і підібрала їх. На фото була моя сестра. Вона палко цілувалась з нашим сусідом з третього поверху, Андрієм. Оце так! А як же її  багатий хлопець?

Я дуже сумнівалась, що він зрадіє, побачивши всю цю красу.  На підтведження моїх думок, неподалік почулася відбірна лайка. Це наш синочок власника автосалонів і Риткин хлопець побачив фото.

Роззирнувшись довкола, я побачила, що мої однокласники з цікавістю роздивляються такі ж фото і жваво їх обговорюють.

Фоток з Риткою в класі було ще багато. Вони лежали на партах і на підлозі. Кілька з них навіть висіло на дошці.

На мій телефон прийшло повідомлення з невідомого номера. Мене запитували, чи сподобався сюрприз.