Глава 5

Серце в грудях тріпотить та метушиться, щоки досі палають, але йду рівно, гордо, спину прямо. Чомусь знаю, що дивиться вслід.

Губи печуть. Він мене поцілував. Не можу поки цього усвідомити повністю, ніби в тій машині була зовсім інша реальність, не зі мною, не він. …Данило мене поцілував. По-хамськи, звичайно, владно вп'явся в губи, але містер Ідеальність справді мене поцілував.

— Русю, куди чешеш така задумлива? — Хапає мене за руку Віола і тягне вбік. — Слухай, а ти не можеш розпитати своїх родичів, може вони підкинуть нам пазл, якого не вистачає? Я дещо дізналася про нашого сексі-викладача. Виявляється, він ще той пожирач жіночих сердець, — вже й не зрозумієш, чи то Віолі подобається більше сам процес розслідування чи Данило.

— Як будемо використовувати інфу? Проти нього чи заради свого захисту? — посміхаюся, помітивши краєчком ока, як він іде коридором. Впевнений у собі людина-магніт, гарний чоловік-мрія, загадка, що манить та розбурхує уяву, неабиякий розум, гора м'язів і крапля бажаної ніжності. Пройшов повз, навіть не глянувши в мій бік.

— Подивимося по ситуації. Хіба тобі не цікаво? Подивися, який він шикарний, а у таких чоловіків завжди є жирні скелети в шафі. Коротше, він зустрічався з однією дамою. Заради сексу зустрічався, бо там у дівчини фігурка супер, богиня просто. І він відразу її попередив, що жодних серйозних стосунків та фантазій з приводу офіційно стати парою. Це мені її сестра розповіла, опущу подробиці, як я з нею стикувалася. Кажуть, кохається він просто фантастично, знає всякі штучки, як зводити з розуму і язиком, і пальцями, і своїм дружком. Ця дівчина три дні плакала, коли вони розбіглися, типу такого коханця складно знайти. І він знає, що він неперевершений. …Він знає, він упевнений, що будь-яка від нього пищатиме, це й робить його таким привабливим. Одного разу він їй проговорився, що через нього мало не зруйнувалася сім'я і з того часу в нього принцип — не зустрічатися із заміжніми. Прикинь! За Данилом ще й заміжні тягаються! Начебто він із усіма своїми колишніми залишається у дружніх стосунках. У статусі друга він для них недоступний, в ліжко ні-ні, але випити кави, побалакати можна. Як на мене, це справжнє катування, пити каву з тим, кого досі хочеш, але вже не можна. Може, ти якось обережно запитаєш своїх? Раптом вони чули якісь плітки чи бачили його з кимось?

— Я спитаю, щоб ти не вмерла від цікавості. Ходімо, вже пара починається, — нічого я такого питати не збираюся, бо, здається, вже здогадуюсь. І стає не по собі. Так паскудно чомусь на душі стає. Мою тітку він так само цілував чи…

Після універу біжу додому, голодна, мов вовк. Хотіла дорогою булочку в хлібному лоточку купити, ледве стрималася. Заощаджувати треба. Зима попереду, потрібно оновити гардероб, назбирати на теплу куртку.

— Звідки нові кроси? — Випадково зустрічаємося з Алькою біля під'їзду, обидві після навчання прискакали додому.

— У перехожого відібрала, — знизую плечима, і вона чомусь робить великі очі. — Алін, ну ти що жартів не розумієш? Купила на розпродажі, де ще можу їх взяти!

— Жарти у тебе якісь із чорним гумором. Ти ще не знаєш останньої новини? Мама надіслала мені повідомлення. Нас запрошують на день народження до Софії Ольшанської. Це сестра Данила, вона днями повернулася з Англії, навчалася там. Її батьки з приводу двадцятип'ятиріччя дочки влаштовують вечірку у своєму заміському будинку. Вони там круто влаштувалися, навіть своє озеро є. …Я його побачу, — замріяно зітхає Алька.

— Кого, озеро? — Прикидаюся дурепою.

— Пф, Данила, звичайно! Я вже вигадала, що одягну. А ти у чому підеш?

— Не впевнена, що піду, — роззуваюся, увійшовши до квартири і поглядаю на Альку. Мені її шкода, але совість мене не мучить. У них з Данилом нічого немає, тому я його у неї не забирала і ще не факт, що цей серцеїд мені потрібний. Не можу зрозуміти, що до нього відчуваю. — Аль, а правда, що три роки тому твої батьки хотіли розлучитися? — Запитую, якомога обережніше, поки Ольги немає вдома.

— Це тобі вже баба Таня наплела? — Алька хмуриться. — У сім'ях таке трапляється, люди сваряться, миряться, особливо після двадцяти років шлюбу. Так, було діло. Після цього бабуся маму незлюбила капітально. Приписала їй якусь історію з коханцем, бо надто багато дивиться безглуздих серіалів, от старечий мозок і дав збій. Мама з батьком тоді пожили два тижні окремо один від одного, відпочили і знову зійшлися. Ніякої трагедії, — Аліні не подобається тема і вона намагається сховатися від мене у ванній, щоб прийняти душ.

Отже, Аліна не знає, до кого хотіла піти її мама. І точно нічого не знає чи пов'язує Ольгу та Данила любовна інтрижка, інакше вона б так слиною не капала при згадці його імені.

Після обіду сідаю за курсову, а рівно о п'ятій у мене дзвонить телефон. І хто ж це? Номер невідомий. Невже Тимур?

— Слухаю, — дзвінко відповідаю у слухавку.

— Ще раз привіт, — впізнаю його хрипкий сексуальний голос. — Я готовий зустрітись. А ти? Олівці наточила?

— Наточила, навіть папір приготувала й підставку. Попереджаю, шарж на форматі А3 малюватиму довше, займе більше часу. Так як я не професіонал доведеться посидіти годину з лишком.

— Не страшно, у мене весь вечір вільний, — у його чарівний голос вплітаються усміхнені нотки. Натякаєш, що ми можемо провести його разом?

— Тоді давай зустрінемося на набережній у кафе "Камелот" за півгодини? — Встигну добігти. Сподіваюся, Данило не стежить за своїм другом.

— Ні. Давай краще я по тебе заїду, щоб ти не тягла цю свою підставку, — він не пропонує, Тимур ставить мене перед фактом, він вже все вирішив. — Говори адресу. Буду за десять хвилин, — почувши, куди їхати, кладе слухавку. Нічого собі. Вечір перестає бути нудним. Скажу, що щодо поцілунків пожартувала. Досить з мене на сьогодні уроків пристрасті.

— Піду погуляю, — заглядаю у вітальню, де Алька з тіткою щось бурхливо обговорюють, здається, Алінці надумалося змінити колір волосся, і Ольга її наполегливо відмовляє. Слава богу, хоч мене не втягують у свою суперечку.