1

1

Я йшла на свою першу бесіду, щоб влаштуватися на роботу.

А взагалі мене повинні були взяти на роботу в корпорації Кохання, бо у мене був документ Розподілення, яке мені видали ще на зборах, на які прийшли представники компаній, щоб набрати собі майбутніх робітників, та й ми зазирнули на цю зустріч, щоб гарантувати собі отримання майбутньої вакансії.

Отже, я все ще сиджу у відділі кадрів, жінка, яка тримає Розподілення з моїми ім'ям та прізвищем, вже встигла обдзвонити кілька керівників відділів та запропонувати мою кандидатуру, але через мить я побіжу розмовляти з першим керівником, який погодився узяти жінку у відділ воїнів кохання, на посади яких зазвичай беруть чоловіків.

Вже біжу...

Ось він... той... хто вирішить зараз мою долю.

Авжеж, мені не повинні відмовити у роботі на корпорації, але, де саме я буду працювати, у якому відділі та у якій сфері, було загадкою.

- Доброго дня! - привітав мене мій можливий майбутній керівник.

- Доброго дня. Макаре Назаровичу? - привіталася я.

- Так. Можна я подивлюся на Розподілення? Добре. А ваш диплом? Дякую. Наш відділ складається з більшості чоловіків, які виконують роботу воїнів кохання, але жінки тут теж необхідні: вони допомагають з організацією ритуала. Так що я вас беру, але не на посаду воїна кохання, а на роботу помічниці ритуалів закохування. Завтра можете приступати до роботи. Я ось тут напишу, як вас оформити. - Макар Назарович почав заповнювати бланк, який приніс із собою. - Так звані координати вашого місця роботи. Повертайтесь у відділ кадрів, нехай вас оформлять.

- Дякую! - і я побігла.... знову побігла, але на цього разу повернулася у відділ кадрів.

Що ж...

Наступного дня я була вже на своїй роботі та сиділа позаду того похмурого типу, якого вибрали мені куратором та який бурчав на мене та не показував мені жодної симпатії.

Ото я вліпла.

Що ж...

Це моя робота.

Насолоджуйся, Карино!