Пролог

Пролог

Я захлинаюся від кохання, задихаюся, так, що аж нічим дихати. Почуття переповнюють мене. Краще за все може розказувати про кохання лише та, яка вже не стримує цих почуттів, бо вони рвуться назовні, розриваючи всі існуючі межі. Невже я знову закохалася, коли вже вважала, що жоден чоловік мені не подобається? Коли кожен чоловік ставав огидним, якщо його уявляла у ролі коханого, бо одразу вспливали спогади про те, які ж вони безпомічні без втручання та турботи жінки. Одна раптова зустріч змінила все. Я зустріла воїна кохання, який вирішив довести мені, що треба продовжувати закохуватися, бо без цього життя нікчемне. Він вистрелив своєю стрілою, як той Святий Валентин, але не в моє серце, а в зірку кохання, яка освітлює шлях та гріє усе живе на цій рожевій планеті. Але я закохалася не в першого зустрічного, а в саме в нього самого.

Тільки одне уточнення... Ми зустрілися на одній роботі та зневажили одне одного, дратувалися, знаходячись поруч, поки він не змінив своє відношення до мене та не спробував мені допомогти знайти щастя та побачити, що без кохання його не існує. І я не знаю, чи я закохалася у нього вже давно, коли цей чоловік почав до мене добре ставитися, чи тоді, коли він провів ритуал кохання, щоб я закохалася, а тим самим лише закріпив мої таємні почуття до нього...

Як там не було, але я закохалася у того, кого ненавиділа, бо він раніше мене ображав, а зараз відноситься до мене з повагою та ніжністю.

А чи вийде у нас кохання? Бо він поки що мене не кохає та не підозрює, у кого ж таки я закохалася...

Усе по порядку у цій дивній історії...