6 частина

 Я швиденько збігала додому переодяглася  хоча не бачила великого сенсу в цьому.  Оділа чорні сітчасті колготи а на верх порвані злегка також чорні шорти білий топ і чорну джинсову улюблену курточку. Згідна це не по погоді але я ніколи не одягаюся по погоді. Тому сьогодні мені доведеться померзнути. Але на теперішній час мене це мало хвилювало. 

Прийшовши на місце призначення вже побачила що мене чекала Ліза. На ній були блакитні джинси і тепла куртка з капюшоном на голові. Ну дівчина набагато тепліше одягнута за мене. Я підійшла до неї.

-Гарно виглядаєш, тільки так ніби ти зібралася на весняну прогулянку - побачивши мене винесла вона свій вердикт. Ну чесно слово так няньчиться зі мною ніби її хвилює моє здоров'я.

-Ти теж не погано - відповіла я проігнорувавши її оцінку нащод мого наряду. 

-Дякую - щиро посміхнулася - так що мені викликати таксі?

-Так можеш вже телефонувати а я ще швиденько зараз в цей магазинчик забіжу цигарки і жуйки куплю

-Може без цигарок обійдешся? - запитала і подивилася на мене щенячим поглядом і продовжила - в тебе ж та електронна є... навіщо тобі ще ті цигарки вонючі ти так точно свої легені посадиш

-Я тобі казала що я знаю що відбувається з людьми які курять і ще я казала що мені всерівно тому на цьому я тему закрию. Тобі щось купити?

Я бачила до вона хотіла щось ще сказати але замучено видихнути. Мабуть зрозуміла що не варто зараз щось казати бо як не крути всерівно не послухаюсь.

-Купи будь ласка коли - попросила діставаючи телефон.

-Без проблем - посміхнулась їй і забігла в магазин. 

Коли придбала усе що мала і вийшла на двір то побачила що Ліза уже махала мені руками а біля неї була машина. Це мабуть вже таксі приїхало. Я підбігла сіла, Ліза вказала адресу і ми рушили з місця на зустріч пригодам.

На місце ми прибули десь буквально за 10-15 хвилин. Всередину нас майже відразу пропустили і охоронець навіть підмигнув мені. Людей було дуже багато і мені здається половина з них вже були так сказати хмільні і п'яні. По Лізі було видно що вона трішки розгубилася але я ні тому взяла все під свій контроль і повела Лізу до барної стійки тому що знала щоб злитися з цим усім гармиделем потрібно щось точно випити. 

Бармен нам мило посміхався і наливав всяку бруду як ми сказала на його розсуд і мені здалося що ці ставки дуже швидко мене вставили і по Лізі те ж саме було видно. Вона легко почала вже фліртували з барменом і дуже посміхатися. Я теж значно так розслабилася.

-Лія я хочу танцювати. Хочу хочу - почала тягти мене за руку Ліза.

-То ідемо - теж підримала я її і скочила на ноги.

-Гарно розважитися вам - промовив до нас бармен

Я повернула до нього голову посміхнулася і промовила\

-Якщо ми ще повернемося сьогодні до вас, то ви маєте мені дати свій номер телефону або хоча б інстаграм

-А що хочете спитати рецепт коктелів - хитро заусміхався бармен

-А може і хочу - і після цих слів ми пішли танцювати

Відразу злилися з товпою людей з часом я відчувала руки на своїй талії, але не зважала на це просто танцювала. Але коли втомилася вирішила вийти на перекур, але потрібно було попередити про це Лізу.

Я помітила  танцюючу в компанії якогось хлопця і підійшла до них.

-Лізаааааа - прокричала я їй на вухо - я вийду на вулицю - на що вона тільки кивнула.

Я почала пробиратися до виходу. Коли вийшла і взяла цигарку і почала шарпати кармани зрозуміла що запальничка залишилася в іншому одязі.

-От чорт - виялася голосно.

-Підпалити - почула голос поруч узаді.

Обернувшись побачила якогось хлопчину точно не знайомого мені. На його питання я просто кивнула й він охоче поділився зі мною вогнем і підпалив цигарку.

-Дуже гарно танцюєш - почав розмову цей хлопець на що я трішки почала кашляти і просто кивнула.

-А ти не дуже розговорчива - невгамовувася він - мене Ярослав звати - простягнув мені руку.

-Хах Ярик - пожала йому руку - а мене Амелія.

-Приємно - відповів на що я також кивнула і продовжуючи далі курити загорталася в свою джинсову курточку ще більше бо було справді дуже холодно.

-Я бачу тобі холодно - промовив цей і посміхаючись почав підходити до мене все ближче і ближче - давай зігрію.

-Я са са сама розберуся - от собака алкоголь все таки своє дає.

Цьому Гаріку чи Яріку, мабуть, було мягко кажучи пофігу на мої слова тому що він насувавя все ближче майже впритул і коли я хотіла виставити руки просто взяв їх однією своєю і підняв їх у мене над головою і був в меліметрі від мого лиця. 

-Тобі ніби сказала дівчина що сама розбереться чи ти оглох - почувся знайомий голос за спиною цього Яріка.