5 частина

Прокинулася я від пронизливого дзвінка телефону. На екрані висвітився незнайомий номер, я підняла слухавку.

-Маля ти де? - відразу крикнув співрозмовець в слухавку і я впізнала голос Лізи. Вона мене назвала Мальою і це дуже дивно. Дивне скорочення мого імені, але мені подобається. Я знову мимоволі посміхнулася. Мене часто називали Лією ну Амальою ще ні разу. Амелія і Маля ну щось подібне є. Я швидко поглянула на годинник, на якому вже 17:40. Ох чорт оце так я поспала. 

-Ліз вибач, а заснула. Я через 10 хвилин буду.

-Добре чекаю, давай швидше - її голос не був злий і це мене радувало. Бо спочатку вона так крикнула в слухавку. Я швиденько вдягла штани топ і рубашку. Це раз я все-таки вдягнула курточку, але не застібнула її як і рубашку. На дворі було дуже холодно, але я не розуміла чому мені так було все одно. Я вже не йшла, а бігла до парку. Прийшла рівно через 10 хвилин. 

-Ну нарешті - відразу сказала Ліза коли побачила мене, а потім перевела погляд на оголений живіт.

-Блін Лія тобі не холодно - відразу почала мене опікувати. Вона за день стала дуже близькою і вже так за мене переживає. Мені це дуже подобалося, хоча водночас трішки й лякало.

-Та все ок - сказала я і посміхнулася їй.

-Не руйнуй мою психіку і застібни, будь ласка, хоча б рубашку - попросила Ліза і подивилася на мене щенячими очима.

-Добре - відповіла я і посміхнувшись знову застібнула рубашку.

-Все ходімо купимо кави й пройдемося по парку - запропонувала Ліза і я була не проти.

Ми купили каву і гуляли по парку розмовляючи про інтереси й цікаві моменти життя. Звісно не зачіпаючи руйнування мого життя. Я думала що вже до цього тема не дійде але....

-Ти ж так класно жила? Чому зараз кажуть що ти тут тільки з батьком? І чому ти переїхала? - задала мені дуже болюче питання Ліза від якого мені хотілося дуже розплакатися.  Я стримала сльози та взяла себе в руки.

-Це неважливо - сухо і беземоційно відповіла я. Ліза зрозуміла відразу що я не хочу про це розповідати й більш не питала, а змінила тему. Я ж дістала одноразку і почала курити.

-Льоша - покликала когось Ліза і я повернула голову в той бік куди вона зверталася. Там стояла та ж сама компанія хлопців яка була на лавочці коли я пішла шукати Сема, щоб замовити одноразку тільки без дівчат. І Данил тут є. Він спочатку поглянув мені в очі, потім на руку в якій одноразка, а після чого переревів погляд на тонку рубашку. Добре що я послухалася Лізу і застібнула її.

-Мала ти що тут робиш? - обізвався хлопець із компанії. Саме він тримав другу блондинку на лавочці. Каштанове волосся і зеленуваті очі.

-Як бачиш гуляю. А ти зараз куди? - запитала Ліза в нього, а я все ще не розуміла що тут відбувається і просто стояла і слухала як в цей час Данил пропалював мене поглядом. А ще одноразку яку мені зараз перехотілося курити. Тут до мене підійшов Сем.

-Я бачу мій товар добре використовується? - запитав і посміхаючись вказав поглядом на одноразку.

-Так - сухо відповіла.

-Ліз я зараз в клуб "РЕО" - відповів той хлопець до Лізи.

-Я теж туди маю іти - відповіла вона.

-Сиди дома - сказав він до неї - все хлопці ходімо.

-Та іди ти - крикнула йому  в слід Ліза.

Коли вони пішли я запитала.

-І що це було?

-Це був бій брат Льоша, яки думає що я не маю голови на плечах і оберігає засильно мене.

-Ти хотіла там в клуб іти? - запитала я і хитро посміхнулася.

-Так.. - невпевнено відповіла Ліза.

-Розслабся, сьогодні ми підемо не за правилами твого брата.

-Ми підемо в клуб - ніби підтверджуючи свої думки промовила Ліза посміхаючись.

Ми домовилися що зустрінемося в парку через 20 - 30 хвилин. Через те, що ми обоє живемо недалеко від будинку то можемо піти переодягнутися швидко. Відчуваю що наберуся я халеп за цей вечір, але без цього скучно жити.