1 частина

Я Амелія Федотова. Колись моє життя було щасливим і безтурботним. Я жила у великому будинку, мала усе: їжу, одяг, а саме головне близьких мені людей. Але це було колись у минулому. Зараз моє життя нагадує повний відчай і тільки біль. Не думаю що в майбутньому я буду щаслива така ж як і колись. Я розчарувалася в цьому світі. Більш не вірю нікому. Зараз постараюся швидко пояснити що саме зі мною сталося. Отже, почну з початку. Жила я у розкішному великому будинку у заможній і щасливій родині. У мене були батьки яких я дуже любила і вони мене, старша сестра. Я ходила до університету нашому містечку на другий курс і вже була дуже популярна. Мала двох кращих подруг, коханого хлопця який ходив на четвертий курс і до речі він теж був популярним і красунчиком університету, але він був мій. В мене було все для щастя, але в один день воно рухнуло розірвавши моє серце на шматки.

Це був ніби звичайний день я пішла до університету. Біля головного входу зустрілася з подругами й пішла на пари. До речі подруг звали Кароліна скорочена ми її називали Ліна і Вероніка скорочено Ніка. Після другої пари ми з подругами пішли в столову. Я і Вероніка сіли за стіл, а Ліна пішла за їжею залишивши свої речі й телефон на столі. Ніка відійшла на хвилинку поговорити з одним хлопцем про вечірку яка мала відбутися сьогодні у вечері. Телефон Ліни почав розриватися від есемес і мені стало дуже цікаво хто ж їй щось пише. Я тільки одним оком заглянула як відразу Ліна яка я не помітила коли прийшла вихватила телефон і чи то стривожено, чи злобно подивилася на мене. В телефоні я тільки встигла помітити слово Коханий від чого я дуже посміхнулася, бо нарешті моя подруга яка ніколи не мала відносин знайшла свою половинку, але яка ж я була дурепа. Я легко спитала що це за такий коханий, а вона нічого не захотіла розказувати взагалі поводила себе дивно і стривожено, але я не наполягала все розказувати.Перейдемо до суті у вечері була вечірка на яку пішла тільки разом з Веронікою і це було дивно. Тому що з нами не пішла Ліна, а раніше такого не було. Ніка пояснила що вона хотіла раніше прийти на вечірку і щось там вирішити. Коли ми прийшли на вечірку я там не знайшла свого хлопця який казав що чекав мене дуже і хотів побачити, бо в університет він сьогодні не прийшов і також я не знайшла Ліни. Ну я на цьому не зациклювалася і почала розважатися. Потім мені розболілася голова і я пішла на другий поверх і коли зайшла одну з кімнат, щоб відпочити від цього хаосу побачила болісну для мене картину. Мій хлопець зрадив мені з моєю кращою подругою.Побачивши це я просто почала ридати подруга дивилася на мене з переможною посмішкою, а хлопець спочатку почав виправдовуватися, а потім звинувачувати мене і казати що ніби то це я винна що він мені зрадив. Потім десь взялася Ніка і вона встала на захист Ліни. І тоді я зрозуміла що це була як і фальшива любов, так і дружба. Я просто втікла з вечірки. Але на цьому мої нещастя не закінчилися. Я плачучи пішки йшла додому як почула дзвінок свого телефону. Піднявши трубку я почула *Ви Амелія Федотова сестра Віталіни Федотової?* я відповіла так і далі почула слова які розламали мій світ навпіл *Мені дуже шкода, але ваша сестра трагічно загинула в аварії*. Я не могла в це повірити сльози котилися, а я просто нічого навіть не могла відповісти. Я вибила дзвінок і швидше викликавши таксі поїхала до лікарні. Там же були батьки мала ридала тато старався її підтримати й все що зараз відбувалося мені здавалося злим жартом. Потім все було як в тумані. Похорони, часті сварки з батьками ходила в університет і далі, але після вечірки мої кращі колишні подруги та колишній хлопець зробили мене там посміховиськом і вони плювали на те що у мене горе. Але мені було взагалі не до них, кожен клятий день я приходила на кладовище на могилу сестри ридала і запитувала чому вона мене покинула. Вдома було ще гірше мама впала в депресію, а тато тримався з останніх сил і продовжував працювати, але інколи зривався і напивався до білої гарячки. Потім стався ще один удар який добив мене. У мами не витримало серце і я поховала ще одну дорогу мені людину.І це все сталося менш ніж за місяць. Тато більш так не зміг ми часто з ним сварилися він почав сильно пити. Я почала курити й теж надмірно вживати алкоголь, все йшло шкереберть. І в один момент тато заявив що ми переїжджаємо до Києва тому що більш в цьому будинку з такими спогадами він залишатися не може. 

Тепер я їду в інше місце, але мені абсолютно плювати. Моє життя повний відстій і я нічого більш не хочу. Тато майже забув про мою присутність я можу не з'явитися дома і він цього не замітить. Він або занурюється в роботу або напивається, короче говорю все аби забутися від горя. Старий будинок тато продав і купив трішки менший у Києві. Там я продовжуватимуся навчатися у другому університеті. Тато говорив що так буде краще тому що цей університет дасть мені більше можливостей, але мені все одно. Приїхали ми уже пізно. Зайшли в будинок і не сказавши ні слова порозходилися по кімнатах.Мені навіть не захотілося роздивлятися будинок. Розібравши свої речі я закинула в сумку пару зошитів і ручку, бо завтра перший день в університеті. На годиннику вже дванадцята, а я ніяк не могла заснути.
Діставши цигарки я вийшла на балкон. Зручно вмістилася на крісло просто дивилася на зорі. Я ні про що не думала просто мені на все було начхати. Докуривши я вмостилася в ліжку і пробувала заснути. Перед сном я тільки подумала що завтра потрібно була знайти де можна купити електронну сигарету або одноразку, бо стара розрядилася, а цигарки кожен раз курити мені не дуже подобається. З цими думками я заснула.