Глава 17

Поцілунок тривав десь хвилину. Це дійство можна було порівняти з бурею, адже пристрасть між Євгенією та Анатолієм кипіла. Це відчуття знову виникло між ними, але на цей раз показалася не тільки блискавка, а грім. Саме він змусив нарешті з'єднати їхні губи.

- Ні, - раптово відштовхнув Анатолій від себе дівчину. - Ми не можемо... Це не правильно...

Анатолій переляканими очима дивився на Женю. Дівчина палала від почуттів. Вона не бажала зупинятися на поцілунку. Їй хотілося більшого. Зараз брюнетка нагадувала тигрицю, яка була готова до нападу. А її жертвою був Таранович.

- Євгеніє, це помилка, - далі говорив він.

- Чому? - дивилася на нього чорнявка.

- Бо це не правильно. Між нами нічого не може бути.

- Тоді покинь мою маму. Навіщо вона тобі? Через п'ять років її краса зів'яне, а гіркий характер стане ще гіршим!

- Не все так просто...

- Я тебе люблю! - сказала голосно дівчина.

Таранович застиг від цих слів. Признання Жені його ошелешило та загнало в кут. Він розумів почуття чорнявки, але одночасно тямив, що вони ніколи не зможуть дати їм продовження. Вони дуже пізно зустрілися.

- І я відчуваю, що ти кохаєш мене, продовжила говорити Слизько. - А те, що було в тебе з моєю матір'ю - захоплення. Ти знаєш, що не маєш до неї глибоких почуттів. Признайся у цьому.

- Я люблю твою маму, - стояв на своєму він.

- Я не вірю, - скривилася вона та хотіла продовжити, але цієї миті з будинку вийшла Аліна.

Саме присутність цієї рудої дівчини зупинила Євгенію. Сестра Толіка все зіпсувала.

- Будемо їхати? - запитала вона підійшовши до брата, який стояв блідий мов стіна. Його сірі очі зиркнули перелякано на сестру, а вуста промовили:

- Так, Аліно.

Після цього вони попрощалися з дівчиною та поїхали додому. Від душевного болю Женя заплакала. Брюнетка просто стояла посеред подвір'я та ревіла.

Слизько дуже хотілося, щоб Анатолій став її, адже піддалася почуттям та вирішила ризикнути. Звісно таке рішення спало на думку раптово - фактично в останні хвилини. Проте вона не могла більше опиратися . Її серце ловило усупереч усьому кохання до Толіка. Також воно відчувало, що сам Таранович не рівно до неї дихає.

Євгенія невідомо звідки знала, що Анатолій закохався у неї, а його стосунки з Тамарою не є серйозними. Вони нічого не значать, а тому дівчина пішла на таке. Вона взяла всю свою сміливість у кулак та поцілувала його, але...

- Що сталося? - запитав Мезко, який ще не поїхав. - Тебе хтось образив?

Чорнявка зиркнула на помічника матері. Він також страждав на подібну хворобу - кохав без відповіді. Однак він навіть не намагався стати щасливим. Він ніколи не говорив Тамарі про свої почуття, а ось Женя сказала та нині почувалася ще гірше.

Одна справа кохати без відповіді, а інша - отримати відмову та продовжувати любити. Це ще гірше, аніж перший варіант. Бо ти у тому випадку можеш тільки фантазувати, що відповість інша людина щодо твоїх почуттів. Ніхто не забороняє мріяти про щасливе майбутнє. Звісно воно може ніколи не настати, але саме таке гріє душу, бо дає солодку надію.

- Євгеніє? - знову звернувся до неї Мезко. - Ти через бабусю? Та все буде добре. Не думай про лихе...

- Ні, не через неї, - витерла сльози дівчина.

- А що тоді?

- Нічого, все добре, - усміхнулася вона та пішла до будинку.

Мезко залишився сам. Його насторожила поведінка Жені. Він бачив, що з нею щось не так. Весь вечір ця дівчина була якась дивна, а зараз стоїть та плаче. Він тямив, що щось відбувається з нею, але не міг уявити через що, а точніше через кого...

Ранок почався для Євгенії доволі важко. Вона ледве встала з ліжка, а коли навіть піднялася на ноги, то довго не могла зробити крок. Їй просто нічого не хотілося. Однак вона зуміла відкинути це все у сторону.

Учорашня розмова з Анатолієм ранила її серце, але Женя не викидала зі своєї голови думку бути з ним. Вона мала намір завоювати його. Дівчина учора це твердо вирішила для себе.

- Я досягну свого, - сказала чорнявка у дзеркало, що висіло у ванній кімнаті. –Він стане моїм. Хоч щось у цьому житті я здобуду.

Після цих слів вона усміхнулася та стала приводити себе в порядок. Холодна вода освіжила її молоду та ніжну шкіру, а також змила вчорашню втому. Але ця рідина подіяла на дівчину не тільки фізично, а душевно. Вона очистила голову від негативу. Тепер там була тільки одна думка - боротися за своє щастя.

Вона настільки сильно заполонила черепну коробку Слизько, що вона навіть не згадувала вчорашню пропозицію матері, де та пропонувала стати секретаркою Мезка.

Чорнявка не мала нічого проти цього, а навіть подумки раділа тому, що буде підкорятися саме наказам Олександра. Він був їй набагато приємнішим та ріднішим за матір, яка її ненавиділа.

Через годину Женя була майже готовою. Нині вона розчісувала своє довге темне волосся та дивилася на себе у дзеркалі. Чорні очі Євгенії вперше за багато років бачили красу та тверду впевненість. Раніше вони спостерігали лише якусь депресивну дівчинку, яка боялася зайвий раз сказати слово, але все зазнало трансформації.