Глава 5

Олександр Мезко приїхав до офісу після зустріч із поляками. На щастя, все пройшло чудово, та іноземні партнери сказали, що будуть із радістю з ними співпрацювати. Звісно пан Юзеф Жабинський запитував про Тамару, адже йому було доречніше зі своїм колегою бачити саме її, а не помічника.

- А чому нема Тамари Василівни? - питався Юзеф та при цьому зиркав на Олександра з підозрою.

- У неї певні сімейні негаразди. Однак коли ми будемо підписувати документ, то ви звісно її побачите. Хочу вас запевнити, що Тамара дуже бажала прийти сьогодні.

Мезко не знав чи повірив йому Жабинський, адже вираз його обличчя фактично не змінився. Однак більше втішила його відповідь.

- Дуже шкода, що так. Але у житті буває різне. Значить сьогодні нам не доля зустрітися.

Помічник Тамари хитнув головою та намагався бути привітним, але всередині панувала буря, адже знав, що нині Тома сидить із тим сопляком, тримається з ним за ручки та цілується. Таке вивертало чоловіка, який уже  знаходився у своєму кабінеті та розгрібав документи.

Йому було наплювати, що нині п'ятниця, а годинник показував майже дванадцяту ночі. Йому не хотілося їхати додому, де на нього ще гірше будуть чавити стіни та виїдати ревнощі.

Тому він працював. Олександр гадав, що це йому допоможе, але у реальності йому ставало ще гірше та гірше. В певний момент його нерви здали. Руки кинули папери, а мозок чітко сказав:

- Налий собі портвейну, бо ще трохи та ти зійдеш із розуму. Ти не винний, що Тамара вітряна жінка та зупиняється біля кожної пристані, а твою вперто ігнорує.

Чоловік послухався цієї думки. Він вилив залишки чаю до кактуса, і тепер у білій чашці знаходилося спиртне. Його очі дивилися на цю червонувату рідину, яку вже хотів залити до організму, як у кишені піджака став вібрувати телефон.

Мезко не мав жодного уявлення, хто його бажав чути у таку пізню годину. Тому він витягнув смартфон та глянув на екран. Чоловік дуже сильно здивувався. Йому навіть близько не могло спасти на думку, що це Тамара.

- Алло, підняв слухавку Олександр, який почув злий голос жінки. Вона не запитала чи має він час говорити, чи він спить, адже година панувала пізня, а одразу стала його вантажити своїми проблемами, які стосувалися її доньки Євгенії.

- Вона там у лікарні. Поїдь та розберись, а коли щось буде відомо, то напиши. У жодному випадку не телефонуй мені. Я буду зайнятою. Зрозумів?

- Так, - відказав він та уїдливо став думати чим буде зайнята його начальниця.
Олександр поклав телефон назад до кишені, а портвейн чекала така само доля як залишки чаю. Усе пішло до кактуса.

- Надіюся, що ти не здохнеш, - сказав він до рослини та подався до лікарні, куди привезли Євгенію.

Мезко швидко приїхав до закладу. По дорозі його відвідувало багато думок, які переважно засуджували Тамару. Звісно він знав про її відношення до доньки, а тобто абсолютну байдужість до неї.

- Як матір може настільки не любити свою доньку? - думав він. - Женя нині у лікарні, а вона розважається з коханцем! Як  це все абсурдно!

Однак Олександр чітко розумів, що ці його думки нічого не змінять. Тамара є такою. Її нічого вже не переробить.

Коли блондин приїхав до лікарні, то швидко побіг до приймальні та запитав:

- Як Євгенія Слизько?

- Доброї ночі, - привіталася молоденька медсестра. - Ви її батько?

- Ні, я друг сім'ї.

Медична працівниця підняла брови, якось дивно усміхнулася, а далі сказала:

- Дівчину забрали з клубу. Вона перепила спиртного. Лікарі промили їй шлунок, та нині вона спить. Причин хвилюватися нема.

- Це добре, - протягнув він.

- Звісно це не моє діло, - раптово стала говорити медсестра. - Однак це дивно, коли телефонують матері, а приїжджає до лікарні "друг сім'ї".

У відповідь Мезко розвів руками. Це означало, що він безсильний у даній ситуації.

- Дуже шкода, - проказала дівчина.

Коли чоловік сів до свого автомобіля, то була друга година літньої ночі. Він витягнув телефон та написав те, що йому сказали у лікарні. На жаль, Тамара йому не відповіла, адже нині лежала в обіймах свого Анатолія та ловила задоволення. Її абсолютно не хвилювала донька.

Жінка була зайнята виключно своїм життям. Хоча у цій ситуації ще одна деталь дуже сильно насторожувала Олександра - Євгенія напилася до смерті. Мезко добре знав доньку Тамари, яка завжди була привітною, стриманою, а також ніколи не мала схильності до гучних тусовок, а тим паче спиртного.

Тому він вважав, що такий вибрик Жені не варто просто забути. Треба запитати у дівчини, що у неї не так. Адже це може призвести до дуже лихих наслідків.

Однак Мезко не мав бажання втручатися у їхні відносини. Йому вистачало ревнощів, які він щодня відчував. Чоловік не бажав брати до голови проблеми Томи та Жені, адже тоді зовсім зійде з глузду, але надіявся, що Слизько старша припинить своє розпусне життя та наведе лад у відносинах із донькою, що було вкрай малоймовірно.

Олександр дуже добре знав свою начальницю, тому відкинув фантазії в сторону та поїхав до своєї порожньої квартири. Однак спати він не міг, адже організм перехотів відпочивати, а тому Мезко просто лежав на ліжку, дивився у стелю та слухав, як тихо гупає його серце.