Глава 4

Тамара вийшла зі своєї чорної автівки. Для сьогоднішнього вечора вона обрала червону сукню, яка повністю облягала її тендітну постать та виділяла струнку фігуру. Брюнетка дуже хвилювалася. Вона відчувала, що сьогоднішній вечір буде дуже особливий. Це їй підказувала жіноча інтуїція, яка всередині кричала про це.

Від цього жінка навіть перестала дихати, а згадувала про це тільки тоді, коли відчувала гостру нестачу повітря. Слизько розуміла, що відбувається з нею - вона закохалася. Вперше за понад двадцять років це почуття знову торкнулося її та змусило відчути ейфорію.

Жінка стала перед входом у ресторан. Чорнявка намагалася трішки себе заспокоїти. Однак не могла. Зараз їй здавалося, що вона опинилася в тілі юної дівчини та біжить на довгоочікуване перше побачення з найгарнішим хлопцем школи.

- Я тебе впізнаю з мільйона, - раптово почула вона голос свого обранця, який обійняв та міцно притиснув її до себе.

Тамара повернула свою голову з ідеально вкладеним темним волоссям та розплилася в усмішці. Толік топив її у своїх сірих очах. Вони заворожували жінку. Змушували забутися про все на світі, відчути себе беззахисною дівчинкою, яка потребує уваги та любові.

- Ти сьогодні неймовірна, - сказав приємним баритоном Анатолій Таранович.

Саме цей 27-річний молодик із русявим волоссям зачарував цю стальну бізнеследі. Його не можна було назвати красенем, адже мав дуже тонкі губи, довгий ніс та високий лоб. Ці три пункти робили його зовнішність специфічною, але його манера спілкуватися та бездоганний смак в одязі притягували до себе.

Хоча для Тамари він був ідеальним. Вона не помічала всіх його недоліків, які навпаки подобалися їй.

- Як добре, що я тебе зловив саме тут. Ніколи б собі не пробачив запізнення.

- Ти не запізнився. Це я просто прийшла на десять хвилин раніше.

- Ти мене обманюєш, - усміхнувся Анатолій своєю білосніжною усмішкою. Він дивився на свою Тому та не міг натішитися, що підкорив її серце.

- Про що ти думаєш? - питалася вона.

- Про те, що мені дуже пощастило. Зараз я обіймаю дуже красиву дівчину, яка неймовірно любить мене.

Тамара всміхнулася. Слова Толіка змусили її почервоніти:

- Дівчина? Щось здається, що ти трішки забувся скільки мені років.

- Мені плювати, що в тебе там у паспорті. Головне, що бачать мої очі та чує серце.

Щастя не сходило з обличчя жінки. Далі вони зайшли до ресторану, де сіли за центральний столик, який був не такий, як решта. Усі були застелені білими скатертинами, а ця була червоною, а у бокалах вже бушувало рожеве шампанське, що пахло полуницею.

- Ти щось задумав? - запитала Тома, сівши за стіл.

- Я просто знаю, що ти любиш червоний колір та все...

Брюнетка не вірила йому, адже його сірі гранати горіли хитрістю. Вона розуміла, що він готує якийсь сюрприз, проте саме який - не знала. Хоча глибоко в душі вона надіялася на одну річ...

- Випиймо за тебе, - підняв він келих зі шампанським.

- А може краще за тебе? - запропонувала жінка.

- У такому разі - за нас! - сказав Толік.

Після цього їхні бокали цокнулися, а далі солодке спиртне потрапило на губи Тамарі, яка зробила два ковтки. Вони моментально ввели її організм у сп'яніння, яке перемішалося зі щастям.

Анатолій замріяно дивився на свою Тамару. Молодик трішки хвилювався. Він боявся, що його наступні дії можуть злякати його обраницю, яка сиділа у червоній розкішній сукні та дивилася на нього яскравими синіми топазами, що підкреслювали чорні стрілки.

- Може щось замовимо? - намагався якось відтягнути Толік той момент, який він боявся.

- Мені не хочеться їсти, але від чогось солодкого б не відмовилася, - сказала Тамара, яка своїм поглядом точно говорила не про їжу, а про зовсім інше.

Жінка, яка дійсно нічого не хотіла, замовила шматок торта тирамісу. Таке саме попросив собі Таранський, який після третього бокала шампанського сказав:

- Вийдемо на терасу?

- Добре, - погодилася чорнявка.

За мить вони опинилися та терасі цього ресторану, який хоч і знаходився на краю міста, але дивував своєю територією. Брюнетка сперлася на поручата та дивилася на нічний садок, де тихо стояли рожеві півонії, які невдовзі зацвітуть. Тамара втягувала у свої легені прохолодне літнє повітря та ловила кайф. Також її хитало  від спиртного.

- Тамаро, ти вийдеш за мене заміж? - пролунав голос Анатолія, який змусив перевести її погляд на нього та отримати перед собою сцену немов із фільму.

Чорнявка відчувала шок. Вона завжди уявляла собі такий момент у житті, але після народження Євгенії перестала про таке мріяти. Однак життя вирішило підкинути у її важку долю Анатолія, який стояв на одному коліні та тримав неймовірно гарну золоту каблучку з великим діамантом.

Відповідь Слизько була дуже передбачуваною. Жінка без зайвих вагань відповіла:

- Так!

Після цього молодик натягнув своїй обраниці перстня, якій було плювати, що вони так мало знайомі. Тома відчувала в ньому рідну людину.