розділ 21

— Так… — задумливо сказала Леся, майже допивши коктейль і доївши крильця. Треба було бачити як бармен на таке поєднання дивився. Наче вона найбільший гріх у всесвіті задумала. — Я тут подумала, згадала, — додала в голос таємничості. А то чого тільки ці двоє загадково один на одного дивляться? Наче надумали втікати в іншу країну і створювати там щасливу сім’ю. — І зрозуміла, що перший варіант про портал і синьопикого відрізняється від другого.

Олав гарно поморщив ніс і старанно подивився на стіл.

Григорій зневажливо хмикнув, знати б ще в чию адресу.

— В першому варіанті портал хтось відкрив і з нього лізе невідоме, котре не ловиться і тому не вивчається. А в другому, раптово, і про портал більше відомо, і класифікація монстрів, котрі з того порталу вивалюються, на висоті. І з чого б це?

Олав сумно звітхнув, Григорій видав іще один зневажливий хмик.

— Ну… — постаралась натякнути тоном на щось страшне в невідворотне.

Чоловіки не повірили. Блондин посміхнувся, як кішці, котра з папірцем грається. Брюнет подивився з сумнівом.

Леся зітхнула. Їй раптом захотілося щось зробити. Щось таке, щоб її бажання перестали ігнорувати. З Олегом ж точно так все починалося. Спочатку недочув, потім проігнорував, потім став доводити, що її питання і прохання не мають значення. А потім, поступово, на голову заліз і став поводитись геть неадекватно.

Звірятко на грудях поворушилось, притягнувши зацікавлений погляд бармена. І в Лесі з’явилося наступне питання.

— А що це за бар? — поцікавилась вона тоном Червоної Шапочки, котра перерахувала вовчі ікла. — І чому це ви так сміливо про демонів і потойбічне розмовляєте? Он бармен все чує.

Бармен старанно зробив вигляд, що не почув, ще й відвернувся.

— Ну… — повторилась Леся.

— Бар, як бар. Місцевий, — сказав Олав.

— А то я думала, що з Альфа-Центавра впав, чи проріс з Пекла як гриб, — огризнулась Леся, відчуваючи, що її за ідіотку тут тримають. Ще й дивляться так, ледь не зі співчуттям.

Це було вже образливо, чесне слово. І Григорій якось підозріло пальцями заворушив, захист мабуть свій ставив про всяк випадок.

— А якщо я всім срачку тут побажаю? З величезним бажанням, натхненням і він усієї своєї відьмачої душі? — агресивно спитала Леся.

— Не треба, — першим здався бармен і невідоме науці звірятко виглянуло з-за пазухи, мабуть хотіло на сміливця подивитись.

— Та воно тобі треба? — спитав Григорій. — Живи собі спокійно, не втрапляй в пригоди хоч деякий час. Вчись. Може травницею знаменитою станеш, чи ворожити за гроші будеш. Люди таке люблять.

І все тоном люблячого таточка, котрий краще знає.

— Не знаєш і не треба, — чомусь підтримав його Олав. — Коли світ простіший і жити простіше.

Прямо тобі філософ.

Леся глибоко вдихнула і спробувала заспокоїтись, нагадавши собі про Ромчика і магічні дива. І в неї могло вийти. Але тут Григорій різко опустив голову, наче намагався від когось сховатися за Лесею. Олав нахмурився і схопився за важкий пивний келих сусіда. А Лесю штовхнуло в спину неприємним теплом, котре мазнуло по шиї і спробувало під волосся забратись. Вона від несподіванки лайнулась, провела долонею по шиї, відчуваючи, як щось схоже на павутину відлипає і кинула це собі за спину з сильним бажанням, щоб воно згоріло.

Щось там в ту ж мить залаялось високим чоловічим голосом. А на плече Олава лягла велика долоня з пофарбованим срібним нігтями і баритоном спитали:

— Щось твої дівки зовсім невиховані, де ти їх підбираєш, недорозвинутий?

І інша рука з таким же сріблом на нігтях смикнула Лесю за плече, ледь зі стільця не стягнула, Григорій в останню мить впіймав, коли вона вже майже відчула, як зараз впаде головою об підлогу.

— Щоб в тебе на язику барбарис заколосився, а хваталки вузлами зав’язались! — нервово побажала Леся, встигнувши злякатись, а той переляк миттю перелився в злість. І озирнулась тільки після цього, тримаючись за стілець. Пропалюючи очима простір і відчуваючи, що кожен, хто зараз полізе, дуже і дуже пожалкує. Бо з неї досить. Бо не можна так з тендітною жінкою, котра ледь-ледь від Олега з мамцею позбавилась. Що не мають права різні Ромчики і Михайли їй життя псувати. Що…

За спиною стояла якась дивна суміш класичного вампіра — блідого, в чорному плащику з червоною підкладкою (воно так по вулиці ходило, чи в вигляди літучої миші залетіло?) — і звичайного козла з одним обломаним рогом — обличчя в чоловіка було витягнуте, волосся сіро-брудне, очі дивні, а один з загнутих назад рогів дійсно обломаний. А ще це диво схопилось за підборіддя і явно прислухалось до власних відчуттів. А за ним стояв мілкий хлопчина в пропаленому одязі і два тупих на вигляд качка. І все б нічого. Але відвідувачі бару дружно завмерли в дивних позах і явно збиралися прийняти участь в бійці.

Ось було в Лесі таке відчуття і все тут.

— От зараза, — сумно сказала дівчина.

PS: Сьогодні знижка на "Тенета вишневої діви"